ЛЕГІТИ́МНИЙ, а, е.
Те саме, що зако́нний 1, 2.
Ще немає офіційного результату, ще не названо легітимного переможця, а провладного кандидата вже визнали президентом в законі (Л. Костенко);
В 1340-му, в Галичині помер, отруєний своїми-таки боярами, останній легітимний спадкоємець української княжої династії – Юрій-Болеслав з Романовичів (О. Забужко);
Глибинні тенденції, закладені у раціоналістичній філософії, призводять зрештою до тоталітаризму й розтоптування особистості, до панування правил і норм лишень якоїсь однієї легітимної форми раціональності (з наук. літ.);
Екологічний аудит є сферою високих технологій управління, що його здійснюють фахівці та легітимні структури (із журн.);
Законодавець, визнавши легітимним застосування технічних засобів отримання інформації, не дав роз'яснення, які саме технічні засоби і за якими властивостями відносяться до оперативно-технічних (із журн.);
Партії, судячи з усього, мають не зовсім легітимне фінансування (з газ.);
* Образно. Незрозуміла любов. Легітимна зрада. Страждання біжить за вагоном, як полуденна тінь (І. Карпа).
легіти́мний
[леиг'ітимнией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
юр.
legitimate, legit
легітимна влада — legitimate authorities
[łehityrnnyj]
прикм.
prawny
Законний: легітимна постанова, легітимні форми протесту.
Законний, правний, див. легальний
-а, -е.
Законний.
Legitim
Legitim
Legitim