ПРОТИСКУВАТИ

ПРОТИ́СКУВАТИ, ую, уєш і розм. ПРОТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. проти́снув, нула, ло і проти́с, ти́сла, ло; і розм. ПРОТИ́СКАТИ, аю, аєш, док., що.

Тиснучи, з зусиллям проштовхувати, просовувати куди-небудь.

Голова німця вдавлена в сніг. Старшина протискує попід снігом руку (І. Багмут);

– Ви ж цей торф, пане, знайшли біля Морозенка, а не коло нас, – протиснув голову з-за людських плечей Пилип Таранюк (М. Стельмах);

* Образно. Намагається [Родивон] протиснути й собі слово – бо ще можуть подумати: необізнаний голова на чистопородній скотині (К. Гордієнко).

◇ (1) І доло́ню проти́снути не мо́жна – дуже тісно.

Й одразу ж пролунало вимогливе: – Ваш білет!.. Ваш білет!.. Ага, ревізори. Як завжди, заходилися ловити “зайців” саме тоді, коли й долоню протиснути не можна. Вгвинчуються в натовп, огризаються (А. Дімаров).

ПРОСО́ВУВАТИ (ПРОСУВА́ТИ) (у якийсь отвір, крізь що-небудь), ПРОПУСКА́ТИ, ПРОСТРО́МЛЮВАТИ розм.; ПРОШТО́ВХУВАТИ (різким рухом); ПРОТИ́СКУВАТИ (ПРОТИСКА́ТИ), ПРОПИХА́ТИ (тиснучи, із зусиллям). — Док.: просу́нути, пропусти́ти, простроми́ти, проштовхну́ти (проштовха́ти), проти́снути (проти́скати), пропхну́ти (пропха́ти). Павло просовує крізь риштування руку (М. Кропивницький); Брав (Юріштан) чоловіка і кріпко зв'язував йому руки спереду, а ззаду, в лікті, просував линву (Г. Хоткевич); Учителька взяла якусь срібну кульку з полиці і пропустила її в кільце (О. Іваненко); — Через наші двері розбишака не простромив би ножа, — обізвалась Настя сміливим голосом (І. Нечуй-Левицький); Теслі не збивають рук, гемблюючи рубанками дошки. Вони швидко проштовхують їх через зубату пащеку машини (Ю. Мушкетик); Тіснота така, що й києм не протиснеш (М. Номис); Поспішно розмотала (Марія) з себе довгий пояс, пропхнула краєчок в щілину між дошками (І. Цюпа). — Пор. 1. протяга́ти.