УРЯДНИК, 1) нижний чин уездной полиции в дореволюц. России. Должность У. учреждена в 1878. Подчинялся становому приставу и осуществлял надзор за выборными сотскими и десятскими (с 1878 они были подчинены У.). 2) Унтер-офицерское звание в казачьих войсках; существовали звания старшего и младшего У.
УРЯ́ДНИК (ВРЯ́ДНИК), а, ч.
1. У дореволюційній Росії – нижній чин повітової поліції.
Селяни довезли їх до міста й здали поліцейським урядникам (І. Нечуй-Левицький);
– От нехай лиш побачу, що він тут ману пускає та книжки людям читає, – зараз руки назад та й до врядника (М. Коцюбинський);
Врядник жив поблизу і прибiг швиденько (Б. Грінченко);
Всю систему колишніх управ, .. всю сваволю урядників, мирових посередників, писарів .. я не забуду, здається, довіку (Г. Косинка);
В цей час до громади чвалом підлетів на вмиленому коні урядник і, козирнувши, подав пакет справникові (М. Стельмах).
2. заст. Унтер-офіцерський чин у козацьких військах.
3. Те саме, що урядо́вець.
Вуйко був бідний магістратський урядник (І. Франко);
– Та я... що я? – м'явся комісар. – Я не правник. Я канцелярійний урядник (Л. Мартович);
– Чи не має мама для мене на приміті когось вже іншого .. багатиря або високого урядника, – подумала Маруся (І. Нечуй-Левицький);
До дев'ятого вересня останній урядник Міністерства екології має залишити приміщення на Хрещатику (з газ.).
ЧИНО́ВНИК (державний службовець), УРЯДО́ВЕЦЬ, УРЯ́ДНИК заст., ЧИНОДРА́Л зневажл., ЧИНУ́ША зневажл.; ОФІЦІА́Л заст. (високопоставлений). Всі вельможі і великі чиновники були в парадних гаптованих золотом одежах (Ю. Смолич); Батько його, урядовець, умер, покинувши жінці з сином та з дочкою кам'яницю, з якої вони могли так-сяк прожити (Б. Грінченко); Буйко був бідний магістратський урядник (І. Франко); Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали... Та надто рано застарів І сам пошився в чинодрали (С. Воскрекасенко); Прийдеться ще декому й перцю давати. Прийдеться давати зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам (С. Олійник); Аж як уже скомпонував (Мицько) ту промову, то прочитував її перед знайомими. Але офіціал Болотневич насварив його за те (Лесь Мартович).
* * *
- 1) в дореволюционной России нижний чин уездной полиции. Должность У. учреждена в 1878 г. У. подчинялся становому приставу и осуществлял надзор за действиями сотских и десятских; 2) в армии Российской империи звание унтер-офицера в казачьих войсках.
2) С 1878 - мл. полиц. чин, подчинялся становому приставу и осуществлял надзор за выборными десятскими и сотскими.
(старорус. уряд - порядок, устройство), 1) воинское звание унтер-офицеров в казачьих войсках рус. армии. Звание мл. У. имели ком-ры отд-й, ст. У. - пом. ком-ров взводов. В 17 в. в солдат. и драгун. полках рус. армии - назв. всех унтер-офицеров; 2) нижний чин уездной полиции в России в 1878 - 1917, ближайший пом. станового пристава.
м. ист.
ouriadnik m (sous-officier cosaque; gradé subalterne de la police rurale)
uriádnik m (suboficial de cosacos; grado inferior en la policía rural durante el régimen zarista)
(врядник), -а, ч.
1) У дореволюційній Росії – нижній чин повітової поліції.
2) Те саме, що урядовець.