ПОМІТАТИ, ТА́Ю, ЄШ,

Помітати, та́ю, єш, сов. в. помести, мету, теш, гл. Месть, выметать, выместь. Будемо хату помітати. Вже й світлонька пометена. Грин. III. 47. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 297.