НАВРЯ́Д, част. модальн., зі сл. ч и.
Уживається для вираження сумніву у вірогідності, ймовірності висловленого певним членом речення.
Петро Федорович закрив очі. Чи то сон був, чи мана його? Навряд чи сон, – бо Петро Федорович кинувся, мов опечений (Панас Мирний);
Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко);
Причина була така дражлива, що навряд, чи можна про неї багато сказати (Ірина Вільде);
Туман і справді завис такою непролазною кашею, що навряд чи якийсь човен знайшовся би, щоб доставити нас до Венеції (Ю. Андрухович);
– Ви успішно завалили екзаменаційну сесію? Ні; Нехай пробує свої сили і одноосібник, хоч таких навряд чи багато знайдеться (з публіц. літ.).
НАВРЯ́Д част. (ужив. для вираження сумніву в тому, про що говориться); НАВРЯ́Д ЧИ присл., ЛЕ́ДВЕ ЧИ присл. Отоді, як прийде (Чіпка), я йому й віддам жито ... Та й то навряд! (Панас Мирний); Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко); Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив у нас вивести тоту гнилятину на чисту воду (М. Коцюбинський).
навряд нареч. (1)
Вот люди, есть ли им подобные? НаврядГоУ 4.4.
присл.
Маловірогідно, сумнівно.
Навря́д, присл.
【副】 未必, 不一定
Lite sannsynlig, usannsynlig, usikkert
Ледве чи, мале їмовірно, сумнівно
Scarcely, hardly
• stěží
Usikkert