ШУГА́Й1

ШУГА́Й1, я, ч., діал. Хлопець, парубок. Де ти був, шугаю, з тими овечками? (Перв., Слов. балади, 1946, 138). ШУГА́Й2, я, ч. Старовинний верхній жіночий одяг, що мав вигляд короткополої кофти з рукавами; // Рід сарафана, що його носили старі жінки. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 555.