АЛОФО́Н, а, ч., лінгв.
Варіант фонеми, що залежить від сусідніх звуків.
Усі звуки, що реалізують певну фонему, називаються її алофонами, які, на відміну від фонеми, не є абстрактним поняттям (з навч. літ.);
Незважаючи на широкий діапазон алофонів однієї фонеми, носій мови завжди може їх розпізнати (з навч. літ.);
Конкретний вияв кожної фонеми в мовному потоці називається алофоном (з навч. літ.).
-а, ч.
Один з двох або більше елементарних звуків конкретної мови, які відрізняються за своїми акустичними або артикулярними властивостями, але при цьому не зазнають ніяких змін у значенні.