ОПАНО́ВАНИЙ

ОПАНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опанува́ти. Чугай уже завів мотор: німецька техніка опанована (Тют., Вир, 1964, 327); Опанована таким неясним почуттям, такими неясними думками, Ївга вештається, виконуючи волю кожного, кожен загад (Л. Янов., І, 1959, 398); Вони поверталися з міста, опановані новими думками (Довж., І, 1958, 463); // опано́вано, безос. присудк. сл. По кількох годинах важкої праці опановано його [вогонь], розкидавши весь верх і приваливши сіно грубою верствою снігу (Фр., IV, 1950, 48). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 702.