УДАРО́ВАНИЙ (ВДАРО́ВАНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до ударува́ти.
Цесар Палеолог, хоча й був ударований великими подарунками і зневолений ще більшими обітницями, тривожився думками і не міг мати вільного та безпечного сумління (з публіц. літ.).
Ударо́ваний, -на, -не