ПОЗИЧКА

ПО́ЗИЧКА, и, ж.

1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити.

Був голосок, та позички з'їли! (Номис);

– Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? “Позичте” – добрі мені позички, щодня (Я. Качура).

2. екон., фін. Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах.

Услід за купівлею товарів на гроші з'явилася грошова позичка. (з наук. літ.).

3. Те, що взяте або дане в борг.

Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О. Кобилянська);

На весну зовсім у селянина не стало хліба. Тижнів зо три позичками жили, а тепер уже хто його знає, як і жити – ніхто й позичати не став (Б. Грінченко).

БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання коштів, сільськогосподарського збіжжя і т. ін. у кредит; кошти і т. ін., надані або одержані в такий спосіб). Сусідка дивилась на Килину так, наче та їй заборгувала й не хоче повертати борг (Є. Гуцало); Хоч і не всі довги поплатив Юрішко, лиш половину, але все ж і то велика була річ (Г. Хоткевич); (Маруся:) Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми тобі повернемо оту позику (М. Старицький); На весну зовсім у селянина не стало хліба. Тижнів зо три позичками жили (Б. Грінченко). — Пор. заборго́ваність.

КРЕДИ́Т (грошовий), ПО́ЗИКА, ПО́ЗИЧКА, РОЗСТРО́ЧКА розм. — Я, — каже, — план озеленення міста виконав! Кредити всі використав! (Остап Вишня); (Маруся:) Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми повернемо оту позику (М. Старицький).

по́зичка

[пози^ечка]

-чки^е, д. і м. -и^ец':і, р. мн. -чок

【阴】

1) (多用于官方场合) 贷借; 贷款

2) (多用于私人之间) 借款, 债务

◇ В позичку 借; 贷

1) loan, advance-money

банківська позичка — bank loan

2) (борг) debt

[pożyczka]

ж.

pożyczka

По́зичка, -чки, -чці; -зички, -зичок

Пазыка

Lån

Lån

Lån