ОПАМ’ЯТА́ННЯ

ОПАМ’ЯТА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. опам’ята́ти і опам’ята́тися. — Вірю в розум людський, — сказав недавно один наш писатель [письменник]. І ми віримо в нього і надіємось, що для слов’ян близиться хвиля опам’ятання (Фр., Публіцистика, 1953, 80). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 702.