MAPA (Dolichotis patagona), млекопитающее семейства морских свинок отр. грызунов. Дл. тела до 70 см, хвост короткий (до 4,5 см). Морда тупая, уши довольно длинные. Окраска буровато-серая; у основания хвоста светлое пятно ("зеркало"). Распространена в Юж. Америке. Обитает в пустынях и кустарниковых степях. Ведёт дневной образ жизни. Держится парами или небольшими группами. Быстро бегает; спасаясь от преследования, может делать двухметровые прыжки. Роет неглубокие норы, в к-рых 2 раза в год самка рождает 2-3 детёнышей. Питается растительной пищей. Мясо съедобно.
МАРА́, и́, ж.
1. Істота або предмет, що уявляється комусь; привид, примара.
[Богомолка:] Я не тінь. Перехрестись, коли не забула хреститись: я не щезну. Я не мара (І. Нечуй-Левицький);
Пропадь, маро, розвійся, щезни! Для вас верхи й ліси безмежні, а дім мій мирний залишіть! (Б.-І. Антонич);
Отже, все лише вигадка: й отой гість у шкіряній шапці, й наші бесіди в кімнаті нічного притихлого будинку. Все вигадка, все мара... (І. Білик);
* Образно. Мара безземелля.., що була зникла на якийсь час, знов з'явилась і стала перед ним у грізній постаті (М. Коцюбинський);
* У порівн. А мати, їх сердешна мати, Немов з хреста сьогодні знята, .. Сидить бліда, немов мара (М. Старицький);
// Образ, що виникає уві сні; сновидіння.
Весь сон одігнали [соловейки], усю дрему й мару (Марко Вовчок);
Очевидячки [привиди] дня зливалися з сонними марами ночі – і лякали його (Панас Мирний);
Що ж це? Країна снів, нікчемна мара має таку владу над людиною? (О. Бердник).
2. розм. Міфічна істота, найчастіше в образі злої потворної чаклунки; уособлення нечистої сили.
Пішов я, ледве дибаю, а тут ще анахтемська мара водить почала (О. Стороженко);
Вона плакала та примовляла крізь сльози: де та смерть її заподілася, що не прийде до неї при лихій годині! .. Ні, заховала її від смерті якась мара (М. Коцюбинський);
– Дивно, дивно! Мені видалося: звідти зирнула мара в жовтих шибках (В. Барка);
– Йди ти до мене, чортова маро! .. А той самий голос відказав: – Прийду, як настане пора! (Ю. Винничук);
// збірн. Нечиста сила.
[Кость:] А дивіться, справді якось немов сумно стало... Оце саме, мабуть, всяка мара заворушилась (С. Васильченко);
По болоту бродила прозоро-сива, зіткана з туману, Мара і малих бісенят у поділ сорочки збирала (В. Дрозд).
3. тільки мн., рідко. Мрії.
– Дев'ята година, а я сиджу та й марами бавлюся, мов закоханий! – скрикнув він (І. Франко);
Він .. заплющив очі, усміхаючись на ходу. О мрії-мари!.. (О. Довженко).
◇ (1) Мара́ його́ (її́, їх і т. ін.) зна́є – те саме, що Бог (Госпо́дь, чорт, дия́вол, біс, ді́дько, кат, хто, чума́, сатана́, враг і т. ін.) його́ (тебе́, їх і т. ін.) зна́є (зна), що (куди́, як, які́ і т. ін.) (див. бог).
А мара його знає, де він ся подів (Сл. Б. Грінченка);
Сам він якийсь неприємний; мара його знає чому (М. Трублаїні);
Напуска́ти (насила́ти і т. ін.) / напусти́ти (насла́ти і т. ін.) мару́ див. напуска́ти;
(2) Що за мара́! – те саме, що Що за чорт? (див. чорт).
– Що за мара! – подумав Йон, перебираючи ногами та скоса поглядаючи на дівчину, – я її перше не бачив, здається... (М. Коцюбинський);
Він різко повернувся. Нікого в кімнаті, крім нього самого, не було. Що за мара? (В. Лис);
(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) [та] мара́:
а) уживається для вираження неприязні до когось.
Дмитренко, як мара та, сидів над його [Чіпчиною] душею, чигав, як шуліка, коли Чіпка пристане на його раду (Панас Мирний);
б) хто-небудь дуже брудний, неохайний і т. ін.
А він і правда, як мара. Забородатів, обірваний, брудний, худющий і сумний (Микита Чернявський);
– А я молода була, то така модниця, страх. Усе на каблучках і накрашена. То тепер як мара ходжу. Все в майці, джинсах (Н. Сняданко);
(4) Яко́ї мари́, фам. – уживається для вираження незадоволення чиїмись діями, намірами і т. ін.; чому, навіщо, з якої причини.
[Микола (до Штефана):] Де Варвара? [Штефан:] Як і щоранку, не знати якої мари в ліс на коні повіялася! (Я. Галан);
– До коваля? Серед ночі? Якої мари? – здивувався Юрко (П. Козланюк).
МА́РА, и, ж.
Великий гризун родини свинкових, що має задні лапи коротші за передні й мешкає в Південній Америці.
Патагонська мара може пробігти велику відстань. Максимальна швидкість руху гризуна цього виду складає близько 45 км/год. (з наук.-попул. літ.);
Довжина тіла мари становить 50–75 см, вага від 9 до 18 кілограмів. І в плечах вона немаленька – до 45 см. Отакий цікавий гризун (з газ.).
ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал.; ЧМАРА́ діал., ЧМАНА́ діал.; ПОЧВА́РА (звичайно страхітливий). Лечу в якімсь диму-тумані, Навколо привиди страшні, Краї пустельні і незнані ... (О. Олесь); — Скрізь мені маряться привиддя покійників (переклад М. Лукаша); Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних примар (Леся Українка); Хвора слабо повернулася, а очі її вперлися в Ядзю, наче перед нею стояла якась мара (Н. Кобринська); Біля ставу в Яблунівці .. у старовину, кажуть, поторочі заточувалися, відьми з чортами відьмачились (Є. Гуцало); Уся в білому і облита місячним білим світлом, вона, наче причуда, колихалась поміж високими кущами квіток, мов у бажанні переконатись, чи бачила вона справді колишнього адоратора свого, чи з'явився, може, якийсь фантом перед її очима (О. Кобилянська); — Та невже ж ви вірите у візії? Ну, приснилося вам, приверзлося (І. Кулик); Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (І. Нечуй-Левицький); — Та не бійтеся. Я — людина, а не якась обмара (С. Васильченко); (Оксана:) Не полохайтесь! Це не манія, а я живесенька... (М. Кропивницький); Його жінка має бути почварою, упирем, що висисає людську кров (І. Франко).
ПРИМА́РА (те, що не відповідає дійсності, не існує насправді, постає в уяві), МАРА́, МАНА́, ОМА́НА, ОБЛУ́ДА, ХИМЕ́РА, ПРИ́ВИД, ПРИВИ́ДДЯ рідше, ВИ́ДИВО книжн., поет., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА заст., ПОЯ́ВА діал.; ІЛЮ́ЗІЯ (те, що тільки здається справжнім, реальним). Примара порятунку ніби пожартувала над нами, мов уві сні привиділась (Ю. Збанацький); Як нагадаю Козака в могилі, то й досі не знаю, Чи то було справді, чи то було так, Мара яка-небудь (Т. Шевченко); (Лицар:) То був порив остатній, він показав, що крил моїх нема, що то була якась мана, облуда, немов я чув їх в себе за плечима (Леся Українка); Як часом з'являється нам, що уже не існує, — То лише мислі потьмарення, образів сонних омана (переклад М. Зерова); Золоті надії, дитячі химери, — розбило, розвіяло, як грім пір'я (С. Васильченко); Вона не могла з певністю сказати, чи то був сон, чи привид (М. Коцюбинський); Осінній день — похмурий, мороський — Одне бажання родить непоборне: Минай скоріше, як привиддя чорне, Як давній спогад, прикрий і чужий (Є. Фомін); Як гаряче плинуть з безвісної далі Притьмарених видив нечутні рої! (Л. Первомайський); Туга за фантомом щастя — се щастя (Уляна Кравченко); Скоро утома переборола збуджені нерви, і Сергій задрімав. Якісь візії плелися тоді в його голові (Г. Коцюба); Така привабна ця таємна подорож, і повно радощів, химерних снів і обмар (С. Васильченко); Ти не любила... Час останній... Який же біль, який же біль!.. Та за ілюзію кохання навіки вдячний я тобі (В. Сосюра).