СТУПНУТИ

СТУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до ступа́ти 1–3, 5.

На поріг вийшов з халупи кіт і, ступнувши на сніг, гидливо потряс у повітрі лапкою (О. Донченко);

Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече, що на розжарений пісок не можна ступнути босою ногою (А. Хижняк);

Мстислав ступнув два кроки вперед, вихопив меч і підніс його високо над головою (А. Хижняк);

За двері хтось шарпнув. Ремо хутко відчинив їх... На порозі стояв Ахмет .. Він важко дихав, нервово ступнув до кімнати... (Олесь Досвітній);

* Образно. Проти минулого року ми набагато ступнули вперед (В. Бабляк).

◇ (1) Раз ступну́ти від кого – чого, до кого – чого. – дуже невелика відстань, зовсім швидко, легко можна перейти від когось, чогось до кого-, чого-небудь; близько, поряд.

Сивоок .. мав не одну й не дві нагоди переконатися, що до щастя й добра шлях завжди предовгий, а до лиха – раз ступнути (П. Загребельний);

(2) Ступну́ти ні́де (д) див. ступа́ти.