ГРУЗЬКИ́Й (у якому можна загрузнути), В'ЯЗКИ́Й, ДРАГЛИ́СТИЙ, ГРУ́ЗЛИЙ рідше, ПЛАВКИ́Й розм., ГРУ́ЗНИЙ діал.; РОЗМО́КЛИЙ, РОЗМ'Я́КЛИЙ, РОЗКИ́СЛИЙ, РОЗКВА́СЛИЙ, ХЛИПКИ́Й, ТВАНИ́СТИЙ, РОЗГРУ́ЗЛИЙ рідше, РОЗГА́СЛИЙ рідше (про ґрунт, дорогу — перенасичений вологою). Ноги її по литки провалюються в грузькому, розрихленому ґрунті (О. Гончар); Ноги пірнають в якісь в'язкі мочарі (В. Козаченко); Драглисте багно огидно чавкало під ногами (Григорій Тютюнник); Упнеться (вітер) в грузлую ріллю (П. Тичина); Новобранці збивали плавкі болота, забовтані, приречені, брели навмання (К. Гордієнко); На грузний глинястий укіс Він вийшов з шуму вирів прибережних (М. Бажан); Тягав він сани по розмоклій дорозі так, що аж груди тріщали (Г. Хоткевич); Олекса зійшов з стежки і городом, грузнучи по самі кісточки в розм'яклій землі, пішов додому (Ю. Мушкетик); Розкислою польовою дорогою чавкали тягучі коні, плівся обоз (К. Гордієнко); Григорко.. рушив просто в темряву од станції, загрузаючи поверх черевиків у весняну розкваслу ріллю (Ю. Яновський); Ясногорська, важко чахкаючи в хлипкій драговині, пішла (О. Гончар); Автомашини, погасивши фари, грузли в тванистій землі (Н. Рибак); Брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (М. Коцюбинський); Важко рухаються гармати по розгаслій весняній дорозі (А. Головко). — Пор. 1. багни́стий, 1. грязьки́й.
СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ, ХИРЯ́ВИЙ, ЧА́ХЛИЙ, НАПІВЖИВИЙ підсил., НАПІВМЕ́РТВИЙ підсил., ПЛОХИ́Й розм., ПЛОХЕ́НЬКИЙ розм., ХИСТКИ́Й розм., ХЛИПКИ́Й розм., У́ТЛИЙ (ВУ́ТЛИЙ) розм., ДО́ХЛИЙ підсил. фам., БЕЗДУ́ЖНИЙ діал., НЕЗДУ́ЖНИЙ діал.; ТЕНДІ́ТНИЙ, КРИХКОТІ́ЛИЙ, КРИХКИ́Й (який має неміцну будову тіла, погане здоров'я); ПІДУПА́ЛИЙ (який втратив минулу силу, міць); МИ́РШАВИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. (слабкий фізично і непоказний, непривабливий зовні); ОСЛА́БЛЕНИЙ, РОЗСЛА́БЛЕНИЙ (який ослаб на певний час). Син Єремії (Вишневецького) Михайло був вибраний за короля. Нездужний на розум, слабкий на здоров'я, він швидко й помер (І. Нечуй-Левицький); Говорилося,.. що, мовляв, постоялець чоловік слабий, миршавий (Григорій Тютюнник); — Слово правди.. — то грізна зброя. І байдуже, хто її вигострив — велетень чи хвора, слабосила дівчина (М. Олійник); Здавалося, що жодне з її дітей не держало її душі в такім болючім руху, як цей слабосильний чоловік! (О. Кобилянська); Денис сіпнув двері, і малосила Настя випустила з рук клямку (І. Нечуй-Левицький); — Що ж це буде, Савко? — спитав він у розпачі. — Невже ми такі малосильні? Терпіти таку наругу... (Д. Бедзик); Ольга аж тепер збагнула: вона ще така маленька і безсила (Я. Качура); Він почуває себе дуже кволим, навіть листи писати важко (Ю. Мартич); Батько його був зовсім немічний від багатьох ран і контузій (І. Цюпа); — Думаю, що тільки люди слабовольні та фізично недолугі пасують перед труднощами (Ю. Збанацький); Жінка без мужа і пити недужа (прислів'я); Хтось тільки тепер уже так слухає лікарів, бо таки сам почуває, що неміцний дуже (Леся Українка); За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім (Григорій Тютюнник); (Кассандра:) Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри.. він удався (Леся Українка); Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Б. Грінченко); Ще недавно він був таким жалюгідним, здавалось, страх навіть поселився в його плюгавому тілі (Ю. Збанацький); Ганна, розслаблена, в'яла, якась ніби побита, чистила на кухні картоплю (В. Козаченко). — Пор. ви́снажений.
ХЛИПКИ́Й, а́, е́, розм.
1. Грузький, тванистий, драглистий.
Хоч десять кроків, хоч п'ять кроків – аби відчути під ногами твердість, а не хлипку ріллю, в яку, здається, ввійшов би з головою, коли б не рухався вперед, а зупинився на місці! (О. Гончар);
Ясногорська, важко чахкаючи в хлипкій драговині, пішла (О. Гончар).
2. перен. Те саме, що кво́лий 1.
В приміщенні було повно білого гусячого пуху .. – З усього готелю постягували [фашисти] пуховики, – зауважив Роман. – І на себе, і під себе. Відстріляється, і в пір'я – грітися. – Така вже раса хлипка (О. Гончар);
// Безвольний, слабохарактерний.
Тільки крутий з горбинкою ніс, .. випнуте чоло з навислими бровами говорили про те, що Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник).
3. Супроводжуваний хлипанням.
Витерши очі, перевівши тяжкий, хлипкий подих, додала [мати] гаряче, пристрасно, вкладаючи в слова всю силу, яка ще в ній теплилася: – Учись! Учись, синку, доки я ще є в тебе (І. Рябокляч).