ГИРЯ

ГИ́РЯ, і, ж.

1. Металевий предмет певної ваги, який править за міру при зважуванні.

– На такий вантаж і гир у мене не вистачить, – весело занепокоївся Цимбал (О. Гончар);

Михась орудує з гирями біля вагів [ваг] (С. Чорнобривець);

// Спортивне знаряддя великої ваги для гімнастичних вправ у важкій атлетиці.

Подивився дід, як вони [силачі] там двопудові гирі, ніби м'ячі, піднімають, як вони штангу штовхають, і аж затремтів (Остап Вишня);

– Дивись ти – і справді впарився. А раніше бувало двопудовими гирями грався (Д. Ткач);

* Образно. В перші дні [роботи] так страшно ломить спину І кров гуде в потомлених руках, І хтось до ніг вчепив пудові гирі (М. Гірник);

* У порівн. В Оксани злипалися очі, тіло вимагало відпочинку. Важка, немов гиря, голова падала на груди (Д. Ткач).

2. Підвішений важок, що приводить у рух механізм або врівноважує що-небудь.

Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі (С. Чорнобривець);

Вони ще попоралися біля стрілки, на кінцях якої висіли гирі, що й повинні регулювати супорт, який поведе різець по металу (П. Автомонов).

3. перен., діал., зневажл. Брита голова, а також голова взагалі.

З усього мира [миру] та на мою гирю (Номис);

Ніс – карлючка, рот свинячий, Гиря вся в щетині (П. Гулак-Артемовський);

Засмутились чуприндирі, Лап та й лап за бриті гирі... (І. Манжура);

– Я в ясла, а ти мене за гирю та в шию, та буком (В. Стефаник);

* У порівн. Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П'ятами з Трої накивав [Еней] (І. Котляревський);

// Убога, нужденна людина.

[Іван (довго дивиться, притопуючи ногою):] Розступітеся, миряне, нехай гиря погуляє! (М. Кропивницький).

ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Об його казан шаблі ламались, а не то що дрючок (О. Корнійчук); Брати на панщину ходли, Поки лоби їм поголили! (Т. Шевченко); — Для чого у тебе макітра на плечах? (І. Волошин); Полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... (Панас Мирний); — Хіба вам що втовчеш у дурну довбешку!.. (Б. Грінченко); — От бачиш, який ти став гарячий, — примирливо заговорив майстер. — Ще, чого доброго, по кумполу цюкнеш (М. Ю. Тарновський); Тут важко старенький зітхнувши, На груди главу опустив (І. Манжура); Помацай гирю лиш:.. На тім'ї здоровецький пліш! (П. Гулак-Артемовський).

ГИРЯ

(перс, гиран - тяжелый). 1) металлический разновес для торгов. весов. 2) в стенных часах и некот. машинах тяжесть, приводящая в движение колеса; висячий груз, служащий противовесом.

Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.