ПРОТОПЛЮВАТИ

ПРОТО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. прото́плять; док., що і без прям. дод.

1. Розпалювати і підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін., обігріваючи приміщення; топити.

Він жив по-холостяцькому, .. коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець);

Каже [баба]: – Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити (з казки);

– Ідіть, вдово, нам з дочкою поможіть, Дамо взимку вам чим хату протопить (І. Манжура);

– Батько залагодять дірку... холодно – нехай протопимо грубу... (Г. Косинка);

Роздобувала [Марія Степанівна] паливо, щоб протопити в хаті (Д. Ткач).

2. Топити (див. топи́ти¹) якийсь час.

I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).

недок. протоплювати, док. протопити

to heat occasionally