КАБАТ, БАТА,
Кабат, бата, м.
1) Куртка, солдатскій мундиръ. Ой вийду я з хати та й стану гадати: коби то не зброя, не білі кабати. Федьк. І. 43. Ой маю я кабат, зброю, — буде в чім ходити. Счас. 66.
2) У женщинъ — юбка. Гол. Од. 75, 76.
3) Кабата пійти́. Перекувыркиваться. Пострілений заєць кабата пійшов. Вх. Зн. 23. Ум. Кабатик. Гол. Од. 59, 81.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 203.