СТИРЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1. Зігнати стадо для відпочинку.
Якраз опівдні були біля шляху. Понапували вівці .. Потім стирлували їх в холодку під вербами (А. Головко);
// Зібрати в одне місце.
Потім зірвався вітер, стирлував темні кучугури хмар (В. Козаченко).
2. Ходячи, витоптати, зім'яти що-небудь.
Стирлувати траву.
-ую, -уєш, док., перех.
1) Зігнати стадо для відпочинку. || Зібрати в одне місце.
2) Ходячи, витоптати, зім'яти що-небудь. Стирлувати траву.