ВІДРА́ЗА (неприємне, неприязне почуття, близьке до нестерпності, яке виникає щодо когось, чогось), ОГИ́ДА підсил., ОГИ́ДНІСТЬ підсил., ОГИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОБРИ́ДА підсил., ОБРИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОСОРУ́ГА рідше, ОБРИ́ДЖЕННЯ підсил. розм.; ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) заст. (за допомогою чарів). Притишений голос дратує Віру, викликає в ній зараз не тільки відразу, але й обурення (А. Шиян); Перед ним стояла майже повна склянка горілки.. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Д. Ткач); Якась ще неусвідомлена огидливість накопичувалась у Катерини до цієї незрілої, до смішного наївної людини (Ірина Вільде); Так, в догоду його міркуванням вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє (О. Гончар); Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий, — своєї досади (Марко Вовчок); Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї (М. Коцюбинський). — Пор. непри́язнь.
ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал., Я́РІСТЬ рідше, ЯР рідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); — Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла (Ганя) сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). — Пор. 1. лють, непри́язнь.
НЕМИ́ЛІСТЬ (неприхильне ставлення з боку особи, що займає вище в певному відношенні становище, до кого-небудь, залежного від неї), НЕЛА́СКА, ОПА́ЛА (заст. — немилість царя, князя щодо своїх підданих, підлеглих; перен. — немилість узагалі). (Милевський (до Сані благаючим тоном):) За що така немилість? (Леся Українка); — Сьогодні він у неласці, але завтра обставини можуть раптом змінитися, і він знов з'явиться у столиці, у вищому світі (З. Тулуб); Бути в опалі. — Пор. непри́язнь.
НЕПРИ́ЯЗНЬ (недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь), НЕПРИХИ́ЛЬНІСТЬ, АНТИПА́ТІЯ підсил., НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВІСТЬ підсил., НЕДРУЖЕЛЮ́БНІСТЬ підсил., НЕЛЮБО́В підсил., ВОРО́ЖІСТЬ підсил.; НЕЛА́СКА, НЕПРИВІ́ТНІСТЬ, НЕЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ (відсутність лагідності, привітності в ставленні до кого-, чого-небудь). — Правда твоя, у мене до нього є й особиста неприязнь, глибока антипатія (О. Донченко); Неприхильність великого князя до хлопського руху та його заборона видерли в народу зброю з рук (Ю. Опільський); Він з перших днів свого перебування в районі відчув приховану недоброзичливість з боку Ситника (С. Журахович); Слова його складалися так, що в них звучала давня його нелюбов до кореспондентів (Л. Первомайський); Горпина висидить цілу.. ніч, плачучись то на чоловічу неласку, то на його нещирість (Панас Мирний); О. Альойзій намагався йому щось приємне сказати, але так збентежився непривітністю Миколи, що нічого не міг видумати (Лесь Мартович). — Пор. відра́за, ворогува́ння, 1. злість, неми́лість.
Эпитеты литературной русской речи. — М: Поставщик двора Его Величества - товарищество "Скоропечатни А. А. Левенсон".А. Л. Зеленецкий.1913.