ПЕРЕЧИТИСЯ

СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал., ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: поспереча́тися, поспо́рити, поспо́ритися. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним (І. Нечуй-Левицький); Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Панас Мирний); — Отак би й давно, — сказав голова. — Вже звісно, що проти копитана (капітана) не можна спорить (Г. Квітка-Основ'яненко); Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Чути було суперечку двох мужиків, бо вони перечилися з таким завзятком, що перекричали цілу громаду (Лесь Мартович).

ПЕРЕ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., діал.

Сперечатися.

На сей раз мама тільки плакала, та вже не перечилась (Леся Українка);

Дивно, що люди про щось перечуться (Уляна Кравченко);

– Тепер не час на великі теоретичні диспути, Дмитре, тому не буду перечитися з тобою, – зауважив дядько Павло (М. Грушевський);

* Образно. Легенький вітрець перечиться з сонцем.., та й собі їх [квіточки] цілує (Марко Черемшина).

див. перечити