ЛАХУ́ДРА, и, ж.
1. розм., вульг. Неохайна жінка.
– Прив'яжи, лахудро, своїх курей на шнурочку, бо вони мені всю ягоду видзьобали. Ходи, лахудро, – кажу, – подивися (Валерій Шевчук);
– Причешися, лахудра. З тобою соромно вийти на люди, – п'ятерня куйовдить волосся на голові матері (А. Кокотюха);
Коли б я була такою лахудрою, такою мантелепою, як оце ви, теперішні молоді,.., то мене сюди навіть прибиральницею не взяли б (М. Матіос).
2. жарг. Повія.
– Моя султаншо, ця лахудра намірилася замінити вас не тільки в султановій постелі, а й на троні! (П. Загребельний);
– Не оддає чортова лахудра мого кролика, що уже я сварилася!.. Якби уже у них там що получилося, мені не було б так обидно (В. Дрозд);
Ростик у Кукурічках мав справу тільки з місцевою повією Леткою-Єнкою, якою, якби не дворічний голод, і сам би погидував, та ще в містечку підчепив якусь місцеву лахудру (В. Лис);
– Зі мною був. Усю ніч, – почув. Озирнувся – Тайка. – Ах ти ж лахудра! – Тайчина мати ухопила доньку за волосся.. – Ах ти ж, ганьбисько моє! (Люко Дашвар).
-и, ж.
1) розм. Про неохайну жінку.
2) жарг. Жінка легкої поведінки, шльондра.
розм.
trash
Лаху́дра, -дри, -дрі; -дри, -дрів