БИ́ТВА (тривалий, жорстокий або вирішальний, генеральний бій), БАТА́ЛІЯ заст., уроч., БОЙОВИ́ЩЕ заст., уроч., БОЙОВИ́СЬКО заст., уроч., БРАНЬ уроч., ПИР поет., ПОБО́ЇЩЕ заст., СІ́ЧА підсил. уроч., РАТОБО́РСТВО заст., уроч., РАТЬ заст., уроч., М'ЯСОРУ́БКА підсил. розм. На панів найшов страх. Кожний з їх пам'ятав Корсунську битву, кожний знав, що татари погнали в Крим обох гетьманів і півшоста тисяч поляків (І. Нечуй-Левицький); О, дев'ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв..! (Ю. Яновський); Однорукий.. лапнув за порожній рукав. — Із князем Романом був у бойовищі (А. Хижняк); Кличе Дон князів на бойовисько половецьку знищить ненасить (Н. Забіла); Дивні діла твої, Господи! Чи я в монастирі, чи на полі брані ходжу по трупах убієнних? — метикував отець Тарасій (І. Нечуй-Левицький); Отак на березі Каяли Брати різнились, бо не стало Крові-вина!.. Допирували Хоробрі русичі той пир (Т. Шевченко); Земля вічних побоїщ... Не раз могутні армії сходились тут на смерть, не раз історія ставила на Перекопі свої терези (О. Гончар); Пройшли, звільнивши путь в боях, в атаках, в січах (М. Бажан); — Що отримають мої лицарі за рать? — Крим заселиш ляхами, — коротко відповів Хмельницький (Р. Іваничук). — Пор. 1. бій.
РАТОБО́РСТВО, а, с., заст., уроч.
Битва.
-а, с., заст., уроч.
Битва.
lid f