УКО́ЧУВАТИ1 (ВКО́ЧУВАТИ)

УКО́ЧУВАТИ1 (ВКО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОТИ́ТИ (ВКОТИ́ТИ), очу́, о́тиш, док., перех. Робити рівною, гладкою поверхню дороги, шляху і т. ін., їздячи або обробляючи котком. Парові котки укочували на вулиці чорний з полиском асфальт (Панч, Ерік.., 1950, 52); Тепер ось не той став шлях. Укотили його колеса автомашин, і став він немовби ширший (Цюпа, На крилах.., 1961, 269). УКО́ЧУВАТИ2 див. вко́чувати1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 422.