Значение слова "ДІВКА" найдено в 14 источниках

ДІВКА

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал.; ВІДДА́НИЦЯ розм., НЕВІ́СТА розм. (шлюбного віку); ПА́ННА, ПАНЯ́НКА, МАДЕМУАЗЕ́ЛЬ заст. (головним чином з привілейованих кіл суспільства; часто у звертанні до такої особи; також сучасне — перев. жарт., ірон.). Один з парубків вискочить із товпи, поцілує яку дівку й знова поринає. А дівчина оглядається та лається, а очі сміються (Г. Хоткевич); (Загуба:) Моя хрещениця Галя, мабуть, уже на відданні? (Палажка:) Атож! Дівуля на все село (Я. Мамонтов); — Ти ж розумієш... діваха одна... Ну, я тобі скажу, всякі у мене були, а такої ще не було... (Д. Ткач); Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленнями почуття? (М. Стельмах); Край берега дівчинонька тихо походжає (Л. Глібов); Подай, дівча, човен і срібне весельце, Нехай сяду переплину, Де дівчина — серце (пісня); Співають діви на Дунаю... До Києва лунає спів (С. Крижанівський); — Побачили ми слід до вашого двору, аж тепер бачимо, що то не куниця, а красна дівиця (М. Грушевський); — Чесна і роботяща челядина. Ще дитина, а на все вважає (О. Маркуш); — Їй-бо, вже дівка (Христина), відданиця. Росту не багато — а краса є (М. Стельмах); Привіз (князь Володимир) собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (П. Загребельний); (Гострохвостий:) Ті всі баришні не варті однієї вашої брови. Ви найкраща панна на всі Кожум'яки (І. Нечуй-Левицький); Тепер Люба — доросла панянка, вже не один панич потай заглядається на неї (П. Кочура); — Розповідай, — звелів єпископ. -- Самій тільки мадемуазель Кармелі... -- почав був Філіпп (О. Ільченко).

ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКА розм., ДО́НЯ розм., пестл., ДО́ЦЯ розм., пестл., ДІ́ВКА діал. — Може ще заснеш на моїй постелі, доню?.. — кладучи дочку, казала мати (Панас Мирний); Стара Морозиха піклувалася все: — Може б ти, дочко, прилягла трохи? — Е, ні, тітко (А. Головко); Була тиха бесіда тихим вечором у батька з донькою (Г. Хоткевич); Питається (наймичка): — Доню Катерино! Чи ще Марко не приїхав? (Т. Шевченко); Підійшли й полільниці, поздоровкались, пристояли. Чорнява й питає: — Хто ти є, доцю, відкіля? (І. Вирган); Був один цар, котрий мав дівку і три хлопці (казка).

СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал.; ПОКОЇ́ВКА (служниця, яка виконує хатні роботи, крім готування їжі); НА́ЙМИЧКА (жінка, яка наймається на роботу до приватного власника). П'ять десятків служниць метушаться по царських покоях (М. Зеров); Він кидав їй на верх порожні мішки, або щось наказував різким скрипучим голосом, коротко і владно, як пан служебці (М. Коцюбинський); Увійшла низька, кирпата молодиця — служка; ..поприбирала, повимітала і пішла (Панас Мирний); Неля знала, що послушниці.. виконують роботу прислуг (Ірина Вільде); — В мене покоївки-челядниці розпочали ткати здоровий килим (І. Нечуй-Левицький); Ігуменя довідалась, що Лукія була колись покоївкою у графині і взяла дівчину до себе (О. Донченко); — Я наймичка з Ланів, служу там у хазяїв, у Книшів (Марко Вовчок).

найдено в "Фразеологічному словнику української мови"

лама́тися, як (мов, ні́би і т. ін.) ді́вка на виданні́. Прикидатися, упираючись, відмовляючись від чогось, приховуючи свої бажання. А він не хоче. Ламається, як дівка на виданні… (А. Крижанівський). си́ві́ти (сиді́ти) / поси́ві́ти (заси́дітися) в дівка́х (ді́вкою, в пере́ста́рках і т. ін.). Довго не виходити заміж або зовсім не бути заміжньою. В дівках сиділа — плакала, заміж вийшла — вити стала (Укр.. присл..); Свати раз на віку приходять. І кожній матері радість, бо не хочеться ж, щоб дочка в перестарках сиділа і долю свою кляла (М. Зарудний); (Горпина:) Тисячі та сотні ніколи в дівках не посивіють... Повиходять швиденько (І. Нечуй-Левицький); — Їй одна доля: у наймах. Думаєш — возьме (візьме) хто бідну? Посивіє дівкою (М. Коцюбинський); — І не говоріть мені, мамо, не хочу. Краще вже й посивіти дівкою (П. Козланюк). як (коли́) ба́ба була́ ді́вкою, перев. зі сл. тоді́. Дуже давно. Тоді то було, як баба була дівкою (Укр.. присл..). як (мов, ні́би і т. ін.) засва́тана ді́вка (ді́вка на виданні́), зі сл. стоя́ти, сиді́ти і т. ін. 1. Ніяково, несміливо, сором’язливо. — Товаришу П’ятниця, чому ж ти стоїш наче засватана дівка? (В. Кучер); Чого стоїш мов дівка на виданні? Соломія мовчки подавала чоловікові кулики (І. Цюпа). 2. Гордо, піднесено, з почуттям власної гідності. Данилко почував себе мов засватана дівка, він брав уже по-справжньому участь у страйку (П. Панч).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-и, ж., розм.

1) Те саме, що дівчина. || Дівчина, якій час одружуватись.

2) заст. Одинока (неодружена) покоївка, служниця в панському дворі.

3) розм. Повія.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-и, ж. , розм. 1》 Те саме, що дівчина.
|| Дівчина, якій час одружуватись.
2》 заст. Одинока (неодружена) покоївка, служниця в панському дворі.
3》 розм. Повія.

найдено в "Українсько-польському словнику"

[diwka]

ж.

dziewka, dziewczyna, panna

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. жін. роду, жив.девка

найдено в "Лексиконі львівському"

ді́вка дівчина|| = дівчина◊ ді́вка, ва́рта шу́сткі про вродливу, гарну дівчину (ст) ◊ ще тоді́ (тогди́), як ба́ба ді́вков була́ дуже давно (ср, ст)

найдено в "Орфографічному словнику української мови"

ді́вка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ді́вки

найдено в "Словнику синонімів Караванського"

дівчина на порі, відданиця; (у панів) служниця, покоївка, наймичка.