НАЧУВАТИСЯ

НАЧУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

Чекати розплати, помсти.

Уже, кажуть, пішов Кривоніс до Хмельницького. Тепер нехай начуваються пани-ляхи! (П. Панч);

– А може, шибеники, деруть пташині гнізда? Хай тільки узнаю про це – начувайтесь! (Ю. Мокрієв);

– Уже не пустимо німця через село, хай начувається. Біля Кулішівки йому й капець [кінець] буде... (Є. Гуцало);

// чого. Чекати чого-небудь неприємного.

[Петро:] Серце моє замирає, начувається для себе великого горя (І. Котляревський);

– Начувайтесь лиха, – сказав старий (Леся Українка);

Збирався [Григорій Сидорович] подзвонити з заводу, щоб не шукали їх з онуком, і не подзвонив. Начувайся, старий, прочухана (Ю. Яновський).

Чекати розплати, помсти або чогось неприємного. [Водяник:] Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці Гірській, то начувайся! (Леся Українка); Ех, Маковею, Маковею... Начувайся. Буде тобі від старшини (О.Гончар); – Уже не пустимо німця через село, хай начувається. Біля Кулішівки йому і капець буде (Є.Гуцало); Збирався [Григорій Сидорович] подзвонити з заводу, щоб не шукали їх з онукою, і не подзвонив. Начувайся, старий, прочухана (Ю.Яновський).

див. берегтися