КУДИ-І́НДЕ, присл.
Куди-небудь в інше місце.
Ходім, ринде, куди-інде, де нас люде не знатимуть і риндею не зватимуть (Номис);
– А бий тебе сила Божа! – думає Максим. – Хоч би вже повели куди-інде... або ворог де вирискався!.. А то – муштра та й муштра! (Панас Мирний);
Розумний чоловік, та ще й козак, куди-інде мірить, а поцілить там, де ніхто того не сподівався (А. Чайковський);
Чому вона не переїхала куди-інде, не знаю (Г. Пагутяк).
КУДИ́-НЕ́БУДЬ (у якесь невизначене або байдуже яке місце), КУДИ́СЬ, ДЕ-НЕ́БУДЬ, ДЕ розм.; КУДИ́-І́НДЕ розм., ДЕІ́НДЕ розм., І́НДЕ розм. (в інше місце). — Ти йди куди-небудь подалі від наших місць, де тебе не знають (Григорій Тютюнник); Приємно було.. підставляти лице під сонце і вітер і йти кудись без цілі (М. Коцюбинський); Було йому найлюбіше.. оттакеньки де-небудь поїхати (Марко Вовчок); — А я хочу двадцять карбованців, — кажу. — Дасте, то зостанусь, а ні, то піду де в друге місце служити (Марко Вовчок); "А бий тебе сила Божа! — думає Максим. — Хоч би вже повели куди-інде..." (Панас Мирний). — Пор. бу́дь-куди.