ПОВНОКРО́В’Я

ПОВНОКРО́В’Я, я, с. Надмір крові в судинах усього тіла або в якійсь його частині, в якомусь органі. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 685.