ПРИТАМАННИЙ

ПРИТАМА́ННИЙ, а, е.

1. кому, чому, рідко для кого – чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь.

З кімнати пахнуло пилюгою і нагрітим повітрям, притаманним тільки кімнатам, де вже давно не ступала людська нога (В. Собко);

Кожна людина має свій, притаманний їй, своєрідний спосіб висловлювання (Ю. Смолич).

2. заст. Справжній.

– Пригадуєте ви того шибеника .. Павлушею звався, пам'ятаєте? Притаманний злодій! Скільки він мені в печінках сидів (О. Довженко).

3. рідко. Належний кому-небудь; власний.

Притаманне моє ягня (Сл. Б. Грінченка).

ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Васильченко); Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу — такою характерною для моряків усіх флотів світу ходою (Ю. Смолич); Максимові Рильському завжди були притаманні любов до людини, природи,.. почуття краси життя (з журналу); Уміння перевтілюватися — питома риса актора.

притама́нний

[при^етаман:и^ей]

м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і

【形】 所固有的, 素有的; 特有的

див. характерний

Inherent, immanent, intrinsic

Kjennetegnet, særpreget

Притама́нний, -на, -не

Karaktäristisk

Særpræget