КЛУС, у, ч.
1. Швидкий алюр, середній між галопом і кроком; рись (див. рись² 1).
Боримисл був аж мокрий, і те не належало скидати на швидкий клус (І. Білик);
Спинився [Дмитро Гуня] лише за Гострою Могилою, коли пролунав вибух, від якого задвигтіла земля, й кінь мимовільно збився з швидкого клусу (В. Чемерис);
Йшли повільною ступою, бо, як видно, добрячий клус був їм невідомий (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
2. у знач. присл. клу́са, клу́сом. Середнім бігом між галопом і кроком; риссю (див. рись² 1).
Коні біжать клуса (клусом) (Сл. Б. Грінченка);
Сивко .. легким клусом побіг стежкою (Я. Галан);
Хто учвал, а хто клусом поспішали жигіти [джигіти] з кіньми до табунного стану (З. Тулуб);
Схарапудився кінь і пішов клусом (Р. Іваничук);
// розм. Бігом.
Спочатку йшли юрбою, купно, потім малі рвонули клусом, за ними – бабця з матір'ю, вгамовуючи тих пострибунчиків (Василь Шевчук).
-у, ч.
1) Швидкий алюр, середній між галопом і кроком; рись (див. рись II).
2) у знач. присл. клуса, клусом. Середнім бігом між галопом і кроком; риссю. || розм. Бігом.
[kłus]
ч.
kłus
РИСЬ (швидкий алюр), КЛУС, ТРОП діал.
Клус, -су; клу́сом ї́хати