ЦЕП, простейшее с.-х. орудие для обмолота зерновых культур. Состоит из длинной (до 2 м) деревянной ручки (держалень) и короткого (до 0,8 м) била (цепинка), соединённых сыромятным ремнём (гуж).
ЦЕП, у, ч.
1. розм. Те саме, що ланцю́г 1.
– Ви побуваєте в пана Луски, – говорила вона, – в нього навіть ведмідь на цепу єсть (Марко Вовчок);
– Оце, – каже мати, – тут твій хазяїн живе. – Зайшли в двір. Собаки на цепах так і рвуться на нас, шерсть на них як на добрій вівці (Григорій Тютюнник);
Альоша переступив тяжкий цеп, що оповивав супокій монумента, і наблизився до його підніжжя (І. Микитенко);
* Образно. [Кнур:] Та ти не дури, щоб сам не здурів. [Гарасим:] Ну, а як здурію, то що? [Кнур:] На цеп візьмуть. [Гарасим:] На цеп? Ото застрахав! Я, брат, тут з самого малу на цепу живу, як та собака прип'ятий (Панас Мирний).
2. Ряд бійців, стрільців і т. ін., розташованих на певній відстані один від одного.
У цей час по цепу поповзла чутка, що командир помер од ран. Червоноармійці захвилювались (П. Панч);
Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (З. Тулуб);
“Ранені на борті...” Полегшено зітхає комісар: – Згорнути цеп. Збиратися у гроті, – подав команду... (І. Гончаренко);
Чую – стрільба не та вже. Виходять з окопів. – В цеп! – кричу команду (С. Васильченко);
// у знач. присл. це́пом. Суцільним рядом.
Старі сіячі, жінки, підлітки й фронтова бригада Романа йшла цепом і, засіваючи поле бою зерном, гомоніли про своє (О. Довженко).
ЛАНЦЮ́Г (ряд металевих кілець, з'єднаних одне з одним), ЦЕП розм. рідше, ЗАЛІ́ЗО діал., ЛА́НЕЦЬ діал., ЛАНЦ діал.; РЕ́ТЯЗЬ заст. (звич. для прив'язування собак). В підвішених на ланцюгу казанах варилася баранина (З. Тулуб); Рештанти (арештанти) стали підводитись, забряжчали важким цепом (Панас Мирний); Чи спустив їх (собак) Терентій, чи самі з заліза зірвалися? (М. Стельмах); — Казала (Лук'янчиха), що якби її Марину ланцом прив'язав, то урвалася б та й пішла б на танці (Н. Кобринська); Не рвися, як собака на ретязі (приказка).
ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Шиян); Раптом їй здалося, що.. дерева швидко-швидко рухаються низкою, одне за одним (О. Іваненко); Люди розтягуються ланцюжком вздовж грейдера (В. Козаченко); Лише верблюди невтомно, спокійно й розмірено крокували довгою вервечкою (З. Тулуб); А завтра.. цілою валкою поженуть селян .. у в'язницю (А. Головко); Старі колгоспники йшли цепом, як воїни (О. Довженко); Він.. глянув на небо, де ключем пролетіли журавлі (М. Коцюбинський); Підводи з буряками ключами їдуть до цукроварні (М. Рильський).
А потом их бережно, без злости,
Головами стелют по земле,
И цепа́ми маленькие кости
Выбивают из худых телес.
С. А. Есенин, Песнь о хлебе
1) (тж. ланцюг) chain
прив'язати на цеп — to enchain
прив'язати собаку на цеп — to chain a dog
собака зірвався з цепу — the dog broke loose
спустити собаку з цепу — to unchain (to let loose) a dog
кільце (ланка) цепу — link
2) військ. line, train
цеп сторожових постів — line of outposts
-у, ч.
1) розм. Те саме, що ланцюг 1).
2) Ряд бійців, стрільців і т. ін., розташованих на певній відстані один від одного. || у знач. присл. цепом.