П'ЯТІ́РОЧНИК, а, ч., розм.
Той, хто вчиться на “п'ятірки” (за п'ятибальною системою оцінювання).
– П'ятірочник не будуватиме школу біля дороги, він досить розумний і розвинений, – продовжують діти (із журн.).
-а, ч., розм.
Учень, який зазвичай отримує п'ятірки; відмінник.
шк.
pupil who always gets excellent marks