ПРИСКО́РЕНО.
Присл. до приско́рений 2, 3.
Каштани по боках... каміння душу давить... по вулицях вузьких прискорено йдемо (В. Сосюра);
Остап прискорено зацьвохкав батогом, аж на війя став (Г. Епік);
Передчуття зустрічі з Чаргаром після довгої розлуки примушувало моє серце то стискатись, то прискорено битись (М. Хвильовий);
Фельдфебель рявкнув команду, солдати хитнули багнетами, змахнули руками й прискорено рушили (Б. Антоненко-Давидович);
Розчервонілий і збуджений, він прискорено дихав, широко вимахуючи руками (В. Кучер).
Присл. до прискорений 2), 3).