УПО́Р, ч.
1. род. у. Дія і стан того, що упирається (див. упира́тися¹ 1).
Підбігши до кулемета, Яресько радісно вхопив його, крутнув сюди-туди – небачений, новісінький! – і, не знайшовши поблизу нічого придатного для упору, розпластався просто на землі, націлюючись услід втікачеві (О. Гончар).
2. род. а, техн. Пристрій, предмет, який підтримує що-небудь, служить для упирання в нього.
У випадку необхідності вивішування [піднімання] автомобіля на домкраті або гідравлічному підйомнику забороняється проведення робіт без підставлення козлів і упорів, що запобігають самовільному опусканню автомобіля (з навч. літ.);
Для торцювання дощок .. влаштовують упори, які можна установлювати на певні розміри (з навч. літ.);
// Підпірка, опора, яка підтримує що-небудь.
Упори греблі.
3. спорт. Вправа у вольтижуванні.
4. род. у, діал. Упертість.
Параска з упором, властивим тупій та лінивій натурі, не покидала свого звичаю (І. Франко).
Роби́ти / зроби́ти упо́р див. роби́ти.
○ (1) В упо́р, у знач. присл.:
а) прямо в обличчя, не відводячи очей.
Прикурюючи від його цигарки, він майже в упор примружено глянув на Іраклія (А. Головко);
б) зовсім зблизька, прямо по цілі.
Кулемети .. в упор різонули по гітлерівцях (В. Козаченко);
Прийнято виділяти три відстані пострілу: неблизька, близька і в упор (з наук.-попул. літ.).
1) apoyo m; punto de apoyo (точка опоры)
2) тех. tope m, estribo m
••
делать упор на что-либо (на чём-либо) — hacer hincapié (en)
выстрелить в упор — disparar a quemarropa (a bocajarro)
сказать, спросить (прямо) в упор — decir, preguntar a la cara
смотреть в упор — mirar fijamente (de hito en hito)
работать до упора — trabajar mucho (con exceso, en demasía); currar hasta el fin
в упор не видеть кого-либо прост. — no poder ver a uno ni pintado