ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИ рідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯ розм., ШЛЮБУВА́ТИ діал. — Док.: присягти́ся (присягну́тися), присягти́ (присягну́ти), покля́сти́ся, заприсягти́ся (заприсягну́тися), заприсягти́ (заприсягну́ти), закля́сти́ся. Чим, власне, я завинив? Я ж не присягався нікому! Хіба не маю я права чинити так, як вважаю за потрібне?! (В. Врублевський); (Анна:) В мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри (І. Франко); Клявся (Юріштан) перед усіма голосно на образ, що приведе Марусяка зв'язаним до Ясенева (Г. Хоткевич); Вона тільки що слухала копитана, як він божився, заприсягався, що дуже-дуже любить і без неї вмре, так вже певно озьме її за себе (Г. Квітка-Основ'яненко); (Домаха:) Я, дивлячись прямо на Бога, заприсягну, що супроти вас ніколи й думки лихої не мала, а ви мене пекли (М. Кропивницький); (Лісовик:) Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (О. Кобилянська).
-аюся, -аєшся, недок., заклястися, -януся, -янешся, док., розм.
1) Те саме, що присягатися. || тільки док., на що. Поклястися чим-небудь зробити щось.
2) тільки док., з інфін. Давши зарік, перестати, кинути що-небудь робити; заректися.
див. обіцяти