-а, -е.
Стос. до звичаю.
••
Звичаєве право — сукупність звичаїв, які стали нормами права внаслідок санкціонування їх державою.
в спол.
звичаєве право — юр. common law, customary law
[zwyczajewyj]
прикм.
zwyczajowy
Звичає́вий, -ва, -ве