НАШОРО́ШЕНИЙ, а, е.
Те саме, що насторо́жений.
Вона була ввесь час нашорошена й пильна, загострено чуйна до кожного руху в тій ділянці, де скерований був її внутрішній зір (В. Підмогильний);
Тримаючи нашорошених коней за поводи, розвідники вп'ялися очима в дорогу (О. Гончар);
Це був здоровенний вовк, відгодований, круглоголовий, з короткими нашорошеними вухами (Ю. Збанацький);
* Образно. Звуки [дятла] ще більше підкреслювали нашорошену тайгову тишу (О. Донченко).
НАПРУ́ЖЕНИЙ (внутрішньо зосереджений, мобілізований перед можливою несподіванкою, небезпекою тощо); НАСТОРО́ЖЕНИЙ, СТОРОЖКИ́Й, НАШОРО́ШЕНИЙ розм. (який виявляє напружену увагу, занепокоєння, тривогу); НАЇЖА́ЧЕНИЙ розм., НАЇ́ЖЕНИЙ розм. (який, напружуючись, насторожуючись, зосереджується для чого-небудь). Данько, як завжди перед боєм, був помітно збуджений, напружений (О. Гончар); Насторожений, весь внутрішньо мобілізований, вступив Аркадій у стіни хати безбожника (Ірина Вільде); Була вона сторожка й стривожена, ніби боялась, що княгиня от-от її покличе (С. Скляренко); Ти раптом здригнувся і побачив мене, таку нашорошену, стривожену, незрозумілу (І. Драч); Він мерз на номенклатурних вершинах. Завжди ходив зблідлий, якийсь мовби наїжачений, трохи аж скулений (П. Загребельний).
-а, -е.
Те саме, що насторожений.
див. боязкий; зляканий
Нашоро́шений, -на, -не