Лізин (2,6-діаміногексанова кислота, α,ε-амінокапронова кислота) — одна з незамінних протеїногенних амінокислот з основними властивостями. Міститься в усіх організмах у складі молекул білків і пептидів, входить до складу активних центрів ферментів, напр. амінотрансфераз; у великій кількості — в гістонах і протамінах (білках хроматину). Багато його у тваринних білках — казеїні (9,9%), гемоглобіні (9,2%), яєчному альбуміні (15,1%). Вперше Л. виділений із казеїну в 1889 р. Е. Дрекселем. Синтетичний Л. одержують біотехнологічним способом або із гідролізатів білків шляхом осадження у вигляді пікрату.
Лізин необхідний для нормального формування кісток і росту дітей, сприяє засвоєнню кальцію та підтриманню нормального обміну азоту у дорослих. Ця амінокислота є будівельним матеріалом кров’яних тілець, вона зміцнює кровоносну систему та підтримує нормальний ріст клітин. Лізин бере участь у синтезі антитіл, гормонів, ферментів, у формуванні колагену та відновленні тканин. Він також знижує рівень тригліцеридів у сироватці крові. Ця амінокислота має противірусну активність, особливо щодо вірусів, які викликають герпес і гострі респіраторні інфекції. Із лізину під дією ферментів мікрофлори товстого кишечнику частково утворюється токсична речовина кадаверин. У великій кількості кадаверин утворюється із Л. при гнитті трупа (трупна отрута). Дефіцит цієї незамінної амінокислоти може призвести до анемій, крововиливів в очне яблуко, ферментних порушень, роздратованості, втомлюваності, слабкості, поганого апетиту, уповільнення росту, зменшення маси тіла, а також до порушень репродуктивної системи.
Його використовують у відновний період після операцій і спортивних травм. Застосовують Л. як харчову добавку для поповнення дефіциту цієї амінокислоти в рослинних білках; у синтезі пептидів, а також для створення поживних середовищ.
Харчовими джерелами Л. є сир, яйця, риба, молоко, картопля, червоне м’ясо, соя та дріжджі.
Биохимия / Под ред. Е.С. Северина. — М., 2003; Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. — Тернопіль, 2001; Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К.–Тернопіль, 2000.