КЛЮНУТИ

КЛЮ́НУТИ, ну, неш, док.

1. кого, що і без прям. дод. Однокр. до клюва́ти 1, 2.

Спершу птах одверта од неї дзьоба, тоді клюнув раз, удруге – і за хвилю ложка була вже порожня (Григір Тютюнник);

Орля намагалося стрепенутись і клюнути хлопця своїм дзьобом (М. Трублаїні);

Дивлюсь – чорний ворон. Клюнув дзьобом у золоті ґрати і обернувся на чорного кота (В. Нестайко).

2. чим, перен., розм. Упасти, вдарившись головою, передньою частиною і т. ін.

Низенький партизан у шинельчині осів на місці, клюнув головою у сніг (Григорій Тютюнник);

Стрепет клюнув дзьобом донизу і грудкою впав додолу (В. Малик);

Як клюнули в землю передками, так і згоріли машини (В. Логвиненко).

3. на що і без дод. Однокр. до клюва́ти 4.

Та ось клюнула рибка! Витяг її Данилко (М. Коцюбинський);

Іноді клюне рибина і вмить відійде (В. Барка);

Вона [риба] неодмінно упіймається, бо вважатиме за честь клюнути на таку мастирку на таких снастях... (В. Чемерис).

4. на що, перен., розм. Однокр. до клюва́ти 5.

На вигадку Салогана, може, й клюне з пару лісовиків, і як би добре було, щоб усе влагодилось без нових судів (М. Стельмах);

Як і передбачав хитрий комишанець, комісія справді клюнула на його наживку, повеселішала (О. Гончар);

Гена картав себе за те, що клюнув на Максимову ідею і прийшов сюди (Г. Усач);

Сергій клюнув на гачок, явно закинутий лікарем у його бік (І. Білик);

Ми картали себе за те, що повірили шахраю, клюнули на обіцянки (з газ.).

◇ (1) [Й] ку́рці ні́де клю́нути:

а) дуже тісно, мало місця.

Майдан ввесь заставлений возами, так, що й курці ніде клюнути (І. Нечуй-Левицький);

Весь стіл завалений, ніде курці клюнути, ще не переглянутими .. книжками (Леся Українка);

б) немає вільного або чистого місця від чого-небудь.

– Панічко.., не женіть тільки Мар'ї з двору .. – Та що ж там з нею? – Збита вся – курці ніде клюнути! (Панас Мирний);

в) дуже багато.

– Приходимо в Зіньків, а там війська – курці ніде клюнути! (Григорій Тютюнник);

Диких качок було стільки, що ніде курці клюнути (з газ.);

г) дуже мало.

Дочка гроші узяла, а матері сказала: йдіть жити в Бобрицю, до братової, у мене і так ніде курці клюнути (В. Діброва);

Землі біля хати – курці ніде клюнути (з газ.);

(2) Клю́нути на прима́нку – піддатися на обман, навмисне підготовлений ким-небудь з підступними (недобрими) намірами.

– Це був тонко прорахований хiд .. Хлопцi клюнули на приманку й вирiшили пограти з вами (О. Авраменко, В. Авраменко);

(3) Клю́нути но́сом у що – упасти обличчям вниз.

Як пихоне [Галя] його руками своїми, так Чіпка й клюнув носом у зелену траву (Панас Мирний);

– Прицілився я – бабах! З одного пострілу поклав усіх п'ятьох. Клюнули фашисти у сніг носом усі підряд (Ю. Мокрієв).

КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.: клю́нути, дзьо́бну́ти (дзю́бну́ти), подзьо́ба́ти (подзю́ба́ти), довбну́ти, клю́кнути, цю́кнути, щипну́ти. У хаті ходили кури й щось клювали на долівці (О. Донченко); Кури дзьобали землю, як консервну банку (Григорій Тютюнник); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб ґави не довбали огірків (Ю. Яновський); Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п'ють насіння (О. Копиленко); Миколка.. годував голубів. Вони весело кружляли навколо нього, бадьоро цюкали носиками в землю (Ю. Збанацький); Боляче цюкалася клята квочка... (Остап Вишня); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора.., складалося іще з чотирьох осіб (В. Еллан).

недок. клювати, док. клюнути

1) (про птахів) to peck, to pick

2) (про рибу; тж. перен.) to bite, to nibble

3) розм.

клюнути носом — to nod (from drowsiness)

【完】 见 клювати

Торкнуць