ТУРИ́ЩЕ, а, ч.
Збільш. до тур².
З другої стіни гляділа величезна голова тура – здобич самого Палія, котрого дикий турище трохи не підняв на свої криві роги (Д. Мордовець).
-а, ч.
Збільш. до тур II.