КРЕНДЕ́ЛИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до кре́ндель.
“З якої це причини вона привезла з Києва свою лютість ніби в цих паперових торбинках з бубличками та кренделиками?” – думав Мишук (І. Нечуй-Левицький);
Треба буде якогось кренделика купити та передати гостинця (Г. Тарасюк);
Не маю ні цукру, ні цукатів, ані кренделиків до чаю (Любко Дереш);
// у знач. присл. кренде́ликом. У формі кренделя.
– Кіснички вплету, кренделиком коси зложу .. – наче намальоване буде! – утішається Марта своєю роботою (Панас Мирний).
-а, ч.
Зменш.-пестл. до крендель. || у знач. присл. кренделиком. У вигляді кренделя.
див. хліб