НЕЗДАТНИЙ

БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм.; БЕЗПО́МІЧНИЙ (нездатний сам собі допомогти); БЕЗЗА́ХИСНИЙ, БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не може захистити себе в якій-небудь ситуації); БЕЗВЛА́ДНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕ́МІЧНИЙ (який зовсім не знаходить у собі сил, можливостей діяти). Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Іван Дума мав повну рацію, коли говорив про недолуге командування Галицької армії (В. Гжицький); Він (Арсен) здався їй (Ярославі) смішним і жалюгідним. Справді, якийсь недорікуватий Дон-Кіхот! (Л. Дмитерко); Я відчував, що я безпомічний, як немовля (Ю. Яновський); Як і решта людей, він навіть буває беззахисним, вразливим (О. Гончар); А вона (актриса) лежала на софі, безвладна, апатична і слухала його (поета) читання (Леся Українка); Я безсилий, щоб описати батьківські переживання й муки (Ю. Збанацький); А приходив додому (Юріштан) — і кудись дівалася вся його власть, щезала міць, чув себе безсильним перед сею блідою хоровитою женщиною (Г. Хоткевич). — Пор. 1. незда́тний.

НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст.; НЕСПРОМО́ЖНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗВЛА́ДНИЙ, НЕ В СИ́ЛІ (СИ́ЛАХ), НЕ В ЗМО́ЗІ (СПРОМО́ЗІ) (з інфін. — який хоче або повинен, але не може щось зробити); НЕПРИДА́ТНИЙ до чого, НЕЗУГА́РНИЙ до чого, з інфін., розм. (який не має навичок до чого-небудь, не вміє робити чогось); НЕГО́ЖИЙ на що, до чого, розм., НЕГОДЯ́ЩИЙ до чого і без додатка, розм., НЕ ГО́ДНИЙ (НЕ ГО́ДЕН) з інфін. і без додатка, розм., НЕГІ́ДНИЙ на що, до чого, рідко (неспроможний фізично що-небудь робити). Почуває сама (Катька), що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський); Хоч нездібний до публічної служби, він, проте, не був зовсім сліпий (І. Франко); Добираючи слів, він зауважив, що війна — річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура); Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти — безсила боронитися (Г. Хоткевич); А він продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (А. Шиян); Будучи безвладним заперечити своєму начальнику, зібрав (секретар) миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Г. Епік); Солдат віддав знамено до музею, Хоч був не в силі здержати сльозу (В. Бичко); Очі не в змозі були одірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним (Григорій Тютюнник); До самих Семидолів Настуня не промовила й слова, і Мірошник почував себе зніяковілим школярем, він був незугарний викликати її на серйозну розмову (М. Зарудний); Звісно, вони не помилують за подібні штучки, та йому дарма. Все рівно він ні до чого негожий став (О. Гуреїв); Зовсім негодящий Онисько до будь-якої роботи (Григорій Тютюнник); — А я б що з таким чоловіком подіяла, що робити не годен? (М. Коцюбинський); От ще остатня надія, — може, буде негідний на службу. Та на лихо собі Корній вдався парубком гарним, — високий, дужий (Леся Українка). — Пор. 1. безпора́дний, 1. невмі́лий, 1. незді́бний.

НЕЗДІ́БНИЙ (який не має здібностей, природної обдарованості), БЕЗДА́РНИЙ підсил., ТУПИ́Й до чого, в чому, підсил. розм. — Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися (грати), навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (О. Іваненко); Тупий до книжки, тяжкий на думання, він мав велику охоту до різних механічних праць (І. Франко). — Пор. 1. незда́тний.

НЕПРИДА́ТНИЙ для кого-чого, на що, до чого і без додатка (про предмети, речі тощо — який не годиться, не підходить для використання, користування), НЕГОДЯ́ЩИЙ розм., НЕГО́ЖИЙ розм., НЕГІ́ДНИЙ рідше, НЕЗДА́ТНИЙ перев. для кого-чого, розм. рідше; НЕПІДХО́ЖИЙ, НЕПІДХОДЯ́ЩИЙ розм. (для кого-чого і без додатка — який не підходить для певного призначення, певної функції); НЕПРИЙНЯ́ТНИ́Й (про умови, пропозиції тощо — який не може бути прийнятий, з яким не можна погодитися). На запасних коліях стоїть кілька дуже старих, вже непридатних паровозів (О. Копиленко); Наш колгосп освоїв повністю передбачені угодою негодящі землі і засадив їх цитрусовими (Ю. Яновський); Немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури, котра може негідний задля неї твір заборонити (Панас Мирний); (Джонс:) Не знаю, чи путня глина.. (Річард:) Для скульптури вона нездатна (Леся Українка); Багацько дечого міг би ще Данило прирозуміти, ..але всі ті засоби здавалися йому непідхожими, нездатними (Л. Яновська); Він почав доводити Філіппе, що його план загального наступу неприйнятний (Ю. Бедзик).

НЕЗДА́ТНИЙ, а, е.

1. на що, до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь, неспроможний робити щось і т. ін.

– Нездатний вже я до роботи, та й моя стара вже підтопталась.., – сказав дід Грицай (І. Нечуй-Левицький);

Почуває сама [Катька], що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський);

// до чого. Який не має здібностей, нахилу до чого-небудь.

Нездатний був Тарас до кухарства (Панас Мирний).

2. розм., рідко. Який не підходить для чого-небудь, не відповідає певним вимогам; непридатний.

[Джонс:] Не знаю, чи путня глина .. [Річард:] Для скульптури вона нездатна (Леся Українка);

Він знав .. всі літери, але по-старому: бе, ве, ге... Демид почав йому виясняти, через віщо його знання нездатне (Б. Грінченко).

[nezdatnyj]

прикм.

1) niezdatny, bezwładny

2)

нездатний до руху — niezdolny do ruchu

Incapable, unfit, unable, inapt; (до навчання) dull, obtuse

нездатний на брехню — incapable of a lie (of lying)

робити нездатним — to incapacitate

незда́тний

[не^издатни^ей]

м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і

див. невмілий

Oduglig, oförmögen, vanmäktig, inkapabel

Udugelig, udyktig, uegnet, evneløs

Незда́тний, -на, -не

Uduelig