ЛЮБО

ЛЮ́БО, присл.

Приємно, гарно.

Гарно, любо, весело минувся увесь сей день, як один часочок (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ранішнє сонце так любо світило, не пекло, а гріло (Т. Шевченко);

І так йому любо, що то він на волі, навіть не холодно здається (Олена Пчілка);

Не вмієш супитись, дивитись косо, Кусати губи, як лихі дівчата, Не любиш говорить наперекір, А розважаєш любо кавалерів (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра);

// у знач. пред.

У хаті в нас любо, мило! (Марко Вовчок);

Жалко і весело! сльози і сміх! Зелено, любо, і сіється сніг... (О. Олесь);

Вже кожен бачить і визнає – любо це йому чи не любо, – що імперія – останнє слово поступу (Р. Іваничук);

– Ото було б любо, – блиснуло йому в голові, – коли і мене хтось полякав! (Валерій Шевчук);

// Ласкаво, з любов'ю.

Не дві ночі карі очі Любо цілувала (Т. Шевченко);

Дивиться так-то вже любо, так-то вже ласкаво жалує! (Марко Вовчок);

Коханий Петро... він так любо, так пильно дивився в очі дівчини, що серце її тремтіло й завмирало від болю (М. Старицький);

Москаль жартує, дивиться їй любо в вічі, бере її за руку (І. Нечуй-Левицький).

ЛЮ́БО присл. (ніжно, з любов'ю), МИ́ЛО, ЛЮБ'Я́ЗНО, ЛАСКА́ВО, ЛЮБЕ́НЬКО. Семен був ставний парубок, і не раз йому любо посміхалась Ярина (П. Панч); Тільки-но говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга. Дивний світ, химерний світ, і люди на ньому чудернацькі! — філософствував.. Кузь (Григорій Тютюнник); Юнак мовчки кивнув головою і люб'язно поглянув на Гриця (О. Досвітній); Він уклонився, приступив до неї й привітався так ласкаво й щиро, неначе знав її з давніх-давен (І. Нечуй-Левицький); — Здоров був, давній знайомий! — мовила вона до його, любенько всміхаючись (Панас Мирний).

ЛЮ́БО присудк. сл., ПРИЄ́МНО, ВТІ́ШНО, ГА́РНО, ГО́ЖЕ. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи.. Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, Та любо, як у раї (Т. Шевченко); Йому приємно, що костюм, безперечно, викликав щире захоплення в його друга (О. Донченко); Як нам втішно в обіймах у нього (тата) (В. Бичко); (Іван:) Ось я бачу — дівчата не всі тут, се не гарно! (С. Васильченко); — Пливи і не журись, небоже! Уже тобі скрізь буде гоже (І. Котляревський).

Б. Л. Богородского, Д. С. Лихачева, О. В. Творогова; В. Л. Виноградова.Словарь-справочник "Слова о полку Игореве": в 6 выпусках / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом); Ин-т рус. яз; — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1965—1984

Дорого, да любо.

Дорого, та мило. Пр. Що дорожче, то солодше. Пр.

Любо-дорого.

Любо-мило; дуже (вельми) любо (мило).

Любо-нелюбо.

Чи [хоч] любо (мило); чи [хоч] нелюбо (немило); хоч мило-немило.

Любо поглядеть.

Любо (мило, приємно, втішно) подивитися; любо глянути.

Не любо — не слушай, а врать не мешай.

Вір не вір, а не кажи «брешеш». Пр. Не любо — не слухай, а брехати не заважай. Пр. Коли не до вподоби — не слухай, але не заважай. Пр.

da gusto, es agradable

любо смотреть — da gusto ver

••

не любо, не слушай — no te gusta, no escuches

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): ЛЮБ;
• ∧ суффикс (0): -
• ⏰ окончание (1): О;