КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., КАПЕ́ЦЬ розм., КВИТ розм., ТРУБА́ розм. Кінець подорожі, — Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному (Леся Українка); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (О. Гончар); "Ну, — думалось йому неясно, — зараз скажений псюга цапне мене іклами за ніс — і амба" (Є. Гуцало); Годі з вами цяцькатись! Баста! (О. Гончар); — Зайдемо під повітку, а то побачить мама через вікно, і каюк нашій розмові (Ірина Вільде); Якби з Сокирами прийшли і Топорища, Тоді-то був би нам капут (Є. Гребінка); Він подумав, що в темряві німці легко можуть підкрастися по дорічному схилу дамби — і тоді їм обом капець. Йому і тому хлопчикові (О. Сизоненко); Землеміра викликати та й хай розпланує, розмірить і квит (А. Головко); — Стривай, Ганджібаєв.., тут труба нам буде! Зачекаємо роту! (Ю. Бедзик).
СМЕРТЬ (припинення життєдіяльності організму, закінчення життя), КІНЕ́ЦЬ, СКІН уроч., КОНЧИ́НА уроч., ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, СКОНА́ННЯ, КРАЙ, МОГИ́ЛА розм., АМІ́НЬ розм., А́МБА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., РІШЕНЕ́ЦЬ рідко, СО́ДУХА (СО́ДУХИ мн.) розм., заст. рідше. Вона захворіла, ледве встає з ліжка і тільки й говорить, що про свою смерть (Є. Гуцало); Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест (В. Стус); Чому ж отут у грудях все млоїться? Смерті, кінця боїшся? (О. Гончар); Все живе не хоче йти до скону — І трава, і птиця на землі (А. Малишко); "З твоїх уст я п'ю смерть, — прорекла вона. — Добре се знаю, І кончину свою поцілунком солоним вітаю" (П. Куліш); І зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде (П. Грабовський); Як не покаєшся, — тобі буде могила, а мені кобила (казка); Туди кожну тобі ніч везуть кого-небудь з контррозвідки. Ну, а хто вже на баржу попав, тому каюк і похорон за першим розрядом (В. Собко); Чим ми жили морально? Лише сподіванками на те, що загарбникам буде капут (Ю. Яновський); Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності свинець (Б. Олійник); Нехай тільки вловимо, буде йому содуха (Леся Українка). — Пор. заги́бель.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
А́МБА, пред., розм.
Кінець, загибель, смерть.
– Попереджаю: крок уліво, крок управо – і амба! На місці. Пойняв [зрозумів]? А тепер пішли!.. (І. Багряний);
– Кому амба? Кому хана? – Як то – кому? Хапугам, п'яницям, бюрократам! (О. Бердник).
Периодические издания:
• Театр одноактных пьес (Пб.), 1923, Сб. 1
Произведения:
• Гибсон П. Муж дипломат: Пьеса в 1 д. / Пер. с англ. Амба. — СПб., 1914;
• Амба. Тысяча и одна хитрость: Восточная ком. в 1 д.. — [Пг., 1915]. — Испр. по РНБ:;
• Амба. Бедный Федя: Скэтч в 2 карт.. — [СПб.], 1916. — РНБ
Источники:
• Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей: В 4 т. — Т. 1. — М., 1956. — С. 99;
• РНБ. Генеральный алфавитный каталог
виг., розм.
Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів: кінець, загибель, смерть.