САМОГУБНИЙ

САМОГУ́БНИЙ, а, е.

Стос. до самогубства.

Як чужаниця у своїй землі, Він навіть самогубної петлі Був зажадав у дикому відчаї, – Та смерть сама до страдника прийшла (М. Рильський).

[samohubnyj]

прикм.

samobyjczy

Suicidal, self-destructive (тж. перен.)