ПОВНЯ, НІ,

Повня, ні, ж. 1) Полнота. Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні. К. ХП. 18. Тут в повню роскіш дав їм Бог. Мкр. Г. 67. Перейти дорогу у повні. Перейти дорогу съ полными ведрами. Шух. І. 239. 2) Изобиліе. І на полі у тебе буде повня. К. Іов. 13. Моїм багацтвом я втішався і повнею моєю веселився; К. Іов. 67. 3) Полнолуніе. Чуб. І. 10. Місяць у повні. Полнолуніе. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 225.