БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. чим, розм., ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ) рідше, ТРІ́СКАТИ кого, перев. по чому або у що, чим, розм., ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГОЛО́МШИТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ підсил. розм., ДАВА́ТИ кому, перев. у що, по чому, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. розм., ДУ́ТИ підсил. розм., ДУХОПЕ́ЛИТИ підсил. розм., КОЛОШМА́ТИТИ підсил. розм., КРЕСА́ТИ підсил. розм., КРОПИ́ТИ підсил. розм., ЛОКШИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЛУПЦЮВА́ТИ підсил. розм., ЛУШПА́РИТИ підсил. розм., ЛУЩИ́ТИ підсил. розм., МАНІ́ЖИТИ підсил. розм., МІСИ́ТИ підсил. розм., МОЛОТИ́ТИ підсил. розм., МОСТИ́ТИ підсил. розм., МОТЛОШИ́ТИ підсил. розм., НАКЛАДА́ТИ кому, підсил. розм., ПЕРІ́ЩИТИ підсил. розм., ПОЛОСКА́ТИ перев. чим, підсил. розм., ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ) перев. чим, підсил. розм., ПРА́ТИ перев. чим. підсил. розм., РЕПІ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́ЖИТИ підсил. розм., рідше, САДИ́ТИ перев. чим, підсил. розм., СТРИ́ГТИ кого, перев. чим, по чому, підсил. розм., ТІ́ПАТИ підсил. розм., ТЛУМИ́ТИ підсил. розм., ТОВКМА́ЧИТИ підсил. розм., ТОВКТИ́ підсил. розм., ТОЛОЧИ́ТИ підсил. розм., ТРОЩИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ перев. чим, підсил. розм., ЧОВПТИ́ підсил. розм., ЧУ́ХРАТИ підсил. розм., ШКВА́РИТИ перев. чим, підсил. розм., ШМАТУВА́ТИ підсил. розм., ШПА́РИТИ перев. чим, підсил. розм., МО́РСКАТИ підсил. розм., рідко, БА́НИТИ підсил. діал., ВАЛИ́ТИ підсил. діал., МОЛОСУВА́ТИ підсил. діал., ПРАСУВА́ТИ підсил. діал.; ОБКЛАДА́ТИ розм., ОКЛАДА́ТИ розм. (кого, перев. чим — бити кругом, по всій поверхні); СИ́ПАТИ кому, перев. що, розм. (часто); ПІДДАВА́ТИ чим, розм. (звичайно знизу вгору); ВІДВА́ЖУВАТИ кому, що або чим, розм., ЗАТО́ПЛЮВАТИ кому, в що, підсил. вульг., ОГРІВА́ТИ кого, перев. чим, підсил. розм., ОПЕРІ́ЗУВАТИ кого, перев. чим, підсил. розм., ОПЕРІ́ЩУВАТИ кого, перев. чим, підсил., розм., ЗАЦІ́ДЖУВАТИ кому в що, підсил. вульг. (про окремі удари); КУЛА́ЧИТИ розм. (бити кулаком, кулаками); СТУСУВА́ТИ розм., ТАСУВА́ТИ розм., ТУ́ЗАТИ (ТУСА́ТИ) розм. (бити, штовхаючи чим-небудь — звичайно кулаком або ногою); ЧУ́БИТИ розм. (бити, хапаючи за чуба, волосся, а також бити взагалі); ВИТЯГА́ТИ (ВИТЯ́ГУВАТИ) розм. (чим — протягуючи по тілу); ШЛЬО́ПАТИ розм. (злегка бити рукою, долонею, перев. дітей); ПОЛОСУВА́ТИ розм. (залишаючи сліди, рубці у вигляді смуг); ГУЛЯ́ТИ по кому-чому, підсил. розм. (про знаряддя побоїв). Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили!! (Т. Шевченко); Узяв батько сина побивати, взяла мати тяжко дорікати (В. Стефаник); Андрій міряв лозиною то одного, то другого (С. Васильченко); Кричить (ісправник), біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко); — Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують! (І. Цюпа); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (А. Хижняк); Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі.., а сумирно зітхала (М. Стельмах); — Разом тих панів мостивих, добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! — Гріти! Періщити! — Гатити! Молотити! Дубцювати! — Хворостити! Хвоїти! Шпарити! Чухрати! — Окладати! Банити! Пужити! Шмагати! — Трощити! — Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! Маніжити! Локшити! Потрошити! (О. Ільченко); Павло Гречаний, у подертій сорочці і з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й наліво (Григорій Тютюнник); — Давайте всім і в ніс і в уси (І. Котляревський); Вони налітали один на одного, одскакували, падали, вертілися по землі, схоплювались і знову дубасили один одного (Г. Коцюба); — Плітьми мене, шельму, дути! Козацькими нагаями пороти!.. — скрикнув Довбня (Панас Мирний); (Андрій:) То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); Батько зняв із себе пояса, склав його вдвоє і — стій і дивися — кропив Мефодя (Б. Харчук); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко); Голова й десяцький перелякались... Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (І. Нечуй-Левицький); — Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив (О. Довженко); А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко); Вони (борці) попускалися один одного і розпирслися по кутах, але капрал не переставав лущити їх держаком, куди тільки міг засягнути (І. Франко); Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний); А дрібнота Уже за порогом як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко); (Гаврило:) Братія запорозька, хто з вас не пропивав у житті своєму штанів і сорочок, нехай той бере кия і починає мене, грішного, молотити (О. Корнійчук); Ох же ж і мостили їх (панів)! Ой, по тім'ю стукали! На наших гвинтівочках чукикали, чукали (П. Тичина); Витарабанившися (вилізши) на Сука, толочив (Лемко) його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (С. Ковалів); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич); Не добігши одне до одного, вони (півні) злітають угору, ..відчайдушно періщать один одного розчепіреними крильми (Є. Гуцало); Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (С. Васильченко); Потягає (вартовий) його кілька разів тройчаткою, той хрипить, заціпивши зуби (Леся Українка); На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (А. Хижняк); Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний); Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський); — А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Коска); — Серце б'ється, живий, — відповів перший. — Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Ю. Шовкопляс); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); Човпуть його, мов дурного (Номис); Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський); Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська); — Жерти так умієте? — і шпурляла (мачуха) якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб); Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Ю. Смолич); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (М. Стельмах); Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його.. стусувать (О. Стороженко); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (О. Досвітній); Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину (І. Ле); — Ми Галю від того шибеника (Василя) одняли. Надушив її та й чубить (Панас Мирний); Козак.. бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч); Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (П. Грабовський). — Пор. 1. поби́ти, 2. уда́рити, 1. шмага́ти, 1. штовха́ти.
ВІДШМАГА́ТИ (дуже побити різкою, батогом, нагайкою і т. ін.), ВИ́СІКТИ, ВІДСТЬОБА́ТИ, ВИ́СТЬОБАТИ, ПОШМАГА́ТИ, ВИ́ШМАГАТИ, НАШМАГА́ТИ розм., ВСИ́ПАТИ розм., ВИ́БАТОЖИТИ розм., ВИ́ПОРОТИ розм., ВИ́ХВОРОСТИТИ розм., ВІДХЛЬОСТА́ТИ розм., НАХЛЬОСТА́ТИ розм., НАСТЬОБА́ТИ розм., ВИ́ПАРИТИ розм., ВІДШКВА́РИТИ розм., ВІДЧУХРА́ТИ розм., ВІДШПАНДЬО́РИТИ діал.; СПОЛОСУВА́ТИ, СПИСА́ТИ розм. (залишивши на тілі смуги). — Він викликав мене до себе, ніби в якійсь справі, і наказав відшмагати мене перед усім панством (З. Тулуб); — Хіба мені не вільно висікти мого хлопа, якщо він провинився? (І. Франко); Сказав Явтух Рябку: — оце тебе за те По жижках пошмагали, Що Пан із Панею сю цілу ніч не спали (П. Гулак-Артемовський); — Де вже там іграшки! Так і запорозькими киями не нашмагаєш спини й потилиці (Д. Мордовець); — Пропав сердешний Левко!.. Послали до губернатора, а той досі послав, щоб його випарили (Г. Квітка-Основ'яненко); Як відшкварили його, то вже він ніколи не бився (Панас Мирний); — Добре ти їх відчухрав. А то на голову сідають (Григорій Тютюнник); Гляди лишень, щоб я тебе за це не відшпандьорив (Словник Б. Грінченка); (Яків:) Воно ж дитя ще. А коли б твого хлопця так сполосувати? (М. Кропивницький). — Пор. 1. поби́ти, шмага́ти.
ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм. (надавати вірогідності чомусь); ДОКУМЕНТУВА́ТИ (користуючись документами); ПОБИВА́ТИ (наводячи неспростовні докази). — Док.: довести́, доказа́ти, обґрунтува́ти, умотивува́ти (вмотивува́ти), показа́ти, аргументува́ти, присві́дчити, обста́вити, підпе́рти, документува́ти, поби́ти. — Усе життя я доводив собі та іншим, які мене, правда, не розуміли, що світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів (Ю. Андрухович); — У Власівці дощу не було! Це ти брешеш. — Як же так не було? — доказували йому. — Я сам тільки що звідти приїхав, ще й одежа не встигла висохнути (Григорій Тютюнник); Він добре обґрунтував свою пропозицію (М. Трублаїні); Критик не говорив тобі нічого більше, не мотивував свойого суду (І. Франко); Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити, умотивувати цей факт (А. Головко); Сьогоднішня стаття в американському журналі показала йому на ввесь обсяг небезпеку, на яку він у коханні наразився (В. Підмогильний); Треба виступати з готовим, цілком виробленим планом, аби могти відповісти на кожне питання, аби аргументувати моцно й переконуюче (Г. Хоткевич); Присвідчиш ти мені, що мене любиш, Запевне тим серцем нігди не зблудиш (пісня); Садівник, щоб підперти свої слова якимось доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: — Оце читав? Ні! (Д. Бедзик); Наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про "відмирання народної творчості". Та жива дійсність побиває їх (М. Рильський). — Пор. 1. перекона́ти.
НИ́ЩИТИ (припиняти існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩУВАТИ, ЛІКВІДО́ВУВАТИ (ЛІКВІДУВА́ТИ) (позбуватися, усувати); РУЙНУВА́ТИ (поступово розладнуючи); ВИНИ́ЩУВАТИ (усіх, усе або багатьох, багато); ВИВО́ДИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ рідше, ЗВО́ДИТИ розм. (тварин, комах, рослини); ПОБИВА́ТИ (про град, мороз тощо — рослини, посіви). — Док.: зни́щити, ліквідува́ти (зліквідува́ти), зруйнува́ти, ви́нищити, ви́вести, перевести́, звести́, поби́ти. Лазар кидавсь по хаті.. і нищив все, що попадало в руки (М. Коцюбинський); Пташки знищують комах-шкідників (О. Копиленко); Ліквідувати злочинність у місті; Можна ретельно дотримуватись канонічної форми, можна по-різному порушувати її, можна й зовсім руйнувати... (М. Рильський); Завдання полягало в тому, щоб відрізати білі війська від перешийків, оточити й винищити їх (О. Гончар); — Поки що я хочу тільки одного: щоб ти.. повбивав усіх вовків, які мені худобу переводять (М. Стельмах); — Ну, а чи не прийме Клим?.. — Ох, братику! Теля я (Вовк) в нього звів! (Л. Глібов). — Пор. занапасти́ти, 1. руйнува́ти.
ПЕРЕВЕ́РШУВАТИ (виявляти перевагу над ким-, чим-небудь у чомусь), ПЕРЕВАЖА́ТИ (ПЕРЕВА́ЖУВАТИ), ПЕРЕВИ́ЩУВАТИ, ПЕРЕХО́ДИТИ, ПЕРЕСКА́КУВАТИ розм., ПЕРЕПЛЬО́ВУВАТИ розм., ПЕРЕВЕРША́ТИ діал., ПОВЕРША́ТИ (ПОВЕ́РШУВАТИ) діал., ПЕРЕВИЩА́ТИ діал.; ПЕРЕКРИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ПОБИВА́ТИ розм. (перев. у роботі, якійсь справі тощо); ПЕРЕСИ́ЛЮВАТИ (силоювияву). — Док.: переве́ршити, перева́жити, переви́щити, перейти́, переско́чити, перескака́ти, переплю́нути, поверши́ти, перекри́ти, покри́ти, поби́ти, переси́лити. Інколи здавалося, що учениця перевершує свого учителя (Я. Качура); (Командор:) Вам треба пишнотою всіх дам переважати (Леся Українка); Він безмірно перевищив Пету своєю відвагою (І. Франко); Багато чула Маруся про сю Гаджіну, про її буйну цілющу ростинність.., але те, що побачила тепер, переходило всі оповідання (Г. Хоткевич); У Галичі хороше, і Володимир город красивий, а Новгород обох перескочив (А. Хижняк); — Ти навіть щедрінського градоправителя переплюнув: той упразднив був науки, а ти хочеш навіть саму основу життя — любов! (А. Головко); Надимався (пастух) в пісенній тузі, сильним голосом повершав усіх співців (К. Гордієнко); Сахар губ твоїх перевищає і єгиптську сахарну тростину (А. Кримський); (Іван:) Що я чую! Панько перекриває Журавля в дотепах (І. Микитенко); Отець Кралевич, забравши голос, покривав усіх своєю вимовністю, дивував ерудицією (Г. Хоткевич); Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, над усім верховодив (Панас Мирний); Одне бажаннє пересилювало всі інші: коли б швидше дохопитись спокійного, безпечного, теплого кутика! (І. Франко).
ПРОЇ́СТИ (про міль — одяг, тканину тощо), ПОБИ́ТИ, ПОЇ́СТИ, З'Ї́СТИ, СТОЧИ́ТИ. — Недок.: проїда́ти, ї́сти, точи́ти. Як не беріг я одежу, але врем'я своє взяло — і сукно міль побила, і комір обліз (Л. Гроха); Міль рукава (сукні) поїла... якось треба се направити (Леся Українка).
ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам.; ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ (перев. міряючись силами); ПОВОЮВА́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. (у битві); ЗЛАМА́ТИ (ЗЛОМИ́ТИ) розм. (позбавити супротивника можливості дати відсіч); РОЗБИ́ТИ, ПОБИ́ТИ, РОЗГРОМИ́ТИ, ПОГРОМИ́ТИ, РОЗТРОЩИ́ТИ, ПОТРОЩИ́ТИ, РОЗМОЛОТИ́ТИ розм. (вщент); ДОБИ́ТИ кого, що (остаточно); ВИ́ГРАТИ що (вийти переможцем у боротьбі, грі тощо). — Недок.: перемага́ти, боро́ти, побо́рювати рідше збо́рювати, перебо́рювати, дола́ти, подо́лувати рідше поверга́ти, попира́ти, змага́ти, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, звойо́вувати, розбива́ти, би́ти, побива́ти розм. громи́ти, розгро́млювати, трощи́ти, розтро́щувати, добива́ти. (Елеазар:) Ворог злий поранив руку, мені правицю відрубав! Кого ж тепер я переможу і хто не подола мене? (Леся Українка); Ніхто нас в битві не зборов і вже довіку не поборе! (М. Упеник); — Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох.. А наш народ усіх переборов (С. Добровольський); Він, найдужчих подолавши, Нагороду з бою взяв (Леся Українка); Люди співали псалми, молячи Бога, щоб допоміг здолати ворога (П. Кочура); Голіруч хотів король Рися поконати (Д. Павличко); Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (П. Тичина); Тепер ти на гвардійськім кладовищі Лежиш, мій друже, серед вірних друзів, Що смертю смерть попрали, як і ти (М. Рильський); Ми всі дороги пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворона стан (П. Усенко); (Князь:) Се що знов? Ти думаєш, що перепреш мене? (І. Франко); — Це ж Гоголь сказав у своєму "Тарасі Бульбі" могутні слова: — Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу! (М. Рильський); Да не скаже хитрий ворог: "Я його подужав" (Т. Шевченко); Повоювали (лицарі) князеве військо, а самого князя в полон узяли (С. Васильченко); Жінки в один голос: — Ой, не пустіть, голубчики, тих панів більше, бо не життя нам, бідним. Звоюйте їх хутчіш (Мирослав Ірчан); Нас у битві не зламали, не здолали вороги (М. Упеник); Богдан пішов з військом навперейми королеві, розбив його військо під Зборовим, вирубав упень кільки польських полків (І. Нечуй-Левицький); — Ти з ним та його бандою на смерть сходився, побив, погромив (О. Гончар); В глибокій долині ріки Стрий руське військо наголову розгромило турка (С. Чорнобривець); Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (М. Бажан); Супротивних потрощив (Еней) (І. Котляревський); Сило велика, устань, як стихія! Чорного звіра розбий і добий! (М. Рильський); Один за одного стій — виграєш бій! (прислів'я). — Пор. 1. переборо́ти, 2. спра́витися.
ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм., ВІДЛУПЦЮВА́ТИ розм., НАЛУПЦЮВА́ТИ розм., ВІДЛУПИ́ТИ розм., НАЛУПИ́ТИ розм., ПОМОРДУВА́ТИ розм., ПОГРІ́ТИ розм., НАБУ́ХАТИ розм., ВІДМОЛОТИ́ТИ розм., УМОЛОТИ́ТИ (ВМОЛОТИ́ТИ) розм., ОБМОЛОТИ́ТИ розм., ЗМОЛОТИ́ТИ розм., ОБЧУХРАТИ розм., НАКОЛОШМА́ТИТИ що кому, розм., ПОКОЛОШМА́ТИТИ розм., ВІДКОЛОШМА́ТИТИ розм., ВИ́МАНІЖИТИ розм., ПРОМАНІ́ЖИТИ розм., НАТОВКТИ́ розм., НАТАСУВА́ТИ розм., ПОТАСУВА́ТИ розм., ВІДДУХОПЕ́ЛИТИ розм., НАТІПА́ТИ розм., ПОТІПА́ТИ розм., ПОТРІПА́ТИ розм., ПОПА́РИТИ розм., ВІДЖА́РИТИ розм., ВІДЛАТА́ТИ розм., ПОКРОПИ́ТИ розм., ПОБЛАГОСЛОВИ́ТИ жарт., ірон., ПОШАНУВА́ТИ жарт., ірон.; ПОШМАГА́ТИ, ВИ́ШМАГАТИ розм., НАШМАГА́ТИ розм., ВИ́СІКТИ розм., ВИ́ПОРОТИ розм., ВИ́ШПАРИТИ розм., ПРОХВОРОСТИ́ТИ розм. (перев. чимсь гнучким); ПОКУЛА́ЧИТИ розм. (кулаками); ПОТОВКМА́ЧИТИ розм., ПОТОВКТИ́ розм., ВІДТОВКТИ́ що кому, розм. (з усіх боків, пошкодивши частини тіла); ВІДХЛЯ́ПАТИ розм., ВІДШЛЬО́ПАТИ розм., НАШЛЬО́ПАТИ розм. (надавати ляпанців); ВИ́ЧУБИТИ розм. (тягаючи за чуба). Станішевського, співробітника студії,.. привівши до якоїсь штабної установи, сильно побили (О. Довженко); Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (пісня); — Та цитьте, чортові сороки! — Юпитер грізно закричав: — Обом вам обіб'ю я щоки (І. Котляревський); — Ну, здер штанці, ну, всипав Соплі, скільки належало (З. Тулуб); — Вихопив з рук ту кочергу я та так їй насипав, що до нових віників пам'ятатиме (Ю. Збанацький); Видерка йшов проти волі й на знак протесту все хникав, аж Олекса пригрозив, що йому надає — тоді замовчав (Г. Хоткевич); Якби склалося до бійки, Вдвох наклали б одинцю, Хоч би й лепському бійцю! (І. Манжура); — Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам'ятала б до нових віників (І. Нечуй-Левицький); (Василь:) У рибалок тільки нічого не зачіпай, так і вони тебе не зачеплять, а підцупиш що — битимуть, доженуть і віддубасять! (М. Кропивницький); Левко косився на свою внучку, бурчав: — Будеш водитися з цим комбайнером — їй-богу, відлупцюю (І. Драч); — Кинусь на розшуки, зловлю, натовчу, налупцюю, та тільки ж биттям хіба виховаєш? (О. Гончар); — Але ж дивись ти мені, висунь носа куди не треба, одлуплю! (М. Шеремет); Побоявся (Микита) тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (С. Васильченко); Сьогодні сама пані так Марину помордувала, що й не впізнати (Н. Рибак); Як заверещить, заляскотить на мене.. Прийде, каже, чоловік, то добре тебе погріє (Ганна Барвінок); Набухали кулаками по спині (Словник Б. Грінченка); Відмолотив Михайло Уласа, як гороховий сніп, зо всіх боків (П. Козланюк); — Положи свою панєнку вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, одразу.. шовковою і ґречною стане (М. Стельмах); Чи не обмолотити Юрка, мов сніп? Не він же перший прийшов до Христини! (М. Стельмах); Встати хоче (козак), та не може. А тут прибігли дядьки з кілками, змолотили б, як вальок глини (Григорій Тютюнник); — А може, пику їй наколошматити добре, щоб не лізла! — кілька разів думав Вовка (О. Копиленко); Двох гімназистів поколошматили так, що їх повезли додому на візниках (С. Добровольський); Як візьме (мірошник) набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (збірник "Україна сміється"); Я його добре проманіжив — знатиме, як мене займати (Словник Б. Грінченка); Мене Амата ублагала і так боки натасовала, Що я Енею одказав (І. Котляревський); (Герцель:) Неси гроші, бо я тебе тут так потасую, що з тебе самого риба посиплеться!.. (І. Карпенко-Карий); — Мамо, а Сергій Кушнір з пальта мого сміявся.. Так ми з Дмитром штундиним його оддухопелили (В. Дрозд); Призвуть, було, (козаки) якого гуляку-хлопця, натіпають і скажуть: "Оце тобі "пам'ятне", щоб не забув, де бито тебе" (збірник "Легенди та перекази"); — А мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (П. Панч); Ой ішов я з вечорниць Через перелази, Як попарить мужик ціпом Щось зо штири рази (пісня); Узяли його лакеї на стайню, та так оджарили, що ні лягти, ні сісти... (Панас Мирний); Відлатав я йому боки (Словник Б. Грінченка); (Семен:) Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (М. Кропивницький); (Савка:) Ось як піду я в хату та візьму батіг довгий, то так поблагословлю, що зразу де та й охота дінеться (С. Васильченко); — Оберігайте, шануйте пана, мов болячку, то він так вас пошанує, як мене, — поводив (Щербина) побитою спиною... (М. Стельмах); Софія хотіла обурено вигукнути, що ота "чужа дитина" пошмагала її доньку, але змовчала (А. Дімаров); Як він попоїв, чернець ізнову добре вишмагав його різками (переклад М. Лукаша); — Як вихор, налетів (Наливайко),.. щокою шашки боки й спину нашмагав (І. Ле); — Що ж це, хіба мені не вільно висікти мого хлопа, якщо він провиниться? (І. Франко); Поліцаї випороли канчуками шістдесятирічного діда Потапа і його тридцятилітню невістку (В. Козаченко); Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята (Словник Б. Грінченка); — Хочеться задерти спідничку та нашльопати так, як вас колись, в дитинстві, мамуля шльопала (В. Гжицький); І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Марко Вовчок). — Пор. 2. би́ти, 1. уда́рити, відшмага́ти.
РОЗБИ́ТИ (ударяючи, порушити цілісність чого-небудь), ПОБИ́ТИ, РОЗТОВКТИ́ розм., ПОТОВКТИ́ розм., ПОТРОЩИ́ТИ розм., РОЗТРОЩИ́ТИ розм., РОЗЧУХРА́ТИ розм., РОЗТОРОЩИ́ТИ діал.; РОЗЧЕРЕПИ́ТИ розм. (вщент, на черепки); СТОВКТИ́ розм. (частини тіла); ПРОВАЛИ́ТИ (голову, ніс). — Недок.: розбива́ти, би́ти, розтовкувати, розтро́щувати, розчу́хрувати, прова́лювати. Жайсак розбив грудку цукру на три шматочки і поклав один з них орляті в дзьоб (З. Тулуб); — Всюди, де вас не будуть допитувати, маєте говорити одно: ви хотіли тільки налякати пана, побити, потрощити йому зі злості вікна (М. Стельмах); Розтовкла таку добру макітру (Словник Б. Грінченка); Як-то раз, напившись дуже, та зачепився з шинкарем, та потовк йому усі пляшки і усі чарки (Г. Квітка-Основ'яненко); Заревли гармати. Козаки полізли на вали, розтрощили баркани (І. Нечуй-Левицький); А море з лиха аж реве.. Всі човники їх розчухрало, Багацько війська тут пропало (І. Котляревський); Я сильний, віковічні скали розторощу, на землю повалю... (І. Франко); Але тілько за поріг — Зачепився (кошовий) зразу І в цариці — трах-тарах! — Розчерепив вазу (С. Руданський); Упав.. до ями (камінець) і стовк Тарасові два пальці на нозі (О. Ковінька); Вони душили один одного, кусали, штрикали складаними ножиками, провалювали один одному носи чим попало (О. Довженко).
УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) у що, по чому, об що, чим (зробити удар по якомусь предмету, по чому-небудь), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм., БЕБЕ́ХНУТИ підсил. розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., ГА́КНУТИ розм.; ГА́ХНУТИ підсил. розм., ЖА́ХНУТИ підсил. розм., ГЕ́ПНУТИ підсил. розм., УГАТИ́ТИ (ВГАТИ́ТИ) підсил. розм., ХРЬО́ПНУТИ розм., ХРЯ́ПНУТИ розм., ХРЯ́СНУТИ розм., УЖА́РИТИ (ВЖА́РИТИ) підсил. розм., ШВАРНУ́ТИ розм., ШВА́РКНУТИ розм., ШВАРКОНУ́ТИ розм., ШКВА́РКНУТИ (ШКВАРНУ́ТИ) розм. (з силою); ЛЯ́СНУТИ, ЛУ́СНУТИ розм., ДЗИ́ЗНУТИ (ДЗИ́ҐНУТИ) розм., СВИ́СНУТИ розм., ЦЮ́КНУТИ розм. (утворюючи при цьому дзвінкий, свистячий і т. ін. звук). Залізний болт з брязком ударив у віконницю (М. Коцюбинський); — З чого ж починати? — вдарив Денис по молодому дубкові сокирою (Григорій Тютюнник); Матрос вихопився і вмить опинився біля вихідних дверей. Він бахнув у них ногою — і вони тріснули надвоє (О. Досвітній); Бацне (учитель) школярською головою об дошку.. і, як грудку, викине хлопця в сіни (Д. Бедзик); Він з досади так гакнув по зубилу, що молоток зіскочив і боляче вдарив його в руку (О. Бойченко); Не було замків перед Довбушевою силою. Він гахнув усім тілом, усією вагою в двері, й вони зіскочили з петель (Г. Хоткевич); Шкода моєї шапки: як угатить (жандарм) кольбою по шапці та й розпоре (Лесь Мартович); Аркадій підвівся, витяг з кишені пачку грошей і недбало ляснув паперами об стіл (О. Копиленко); Покуштує (Валя) малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево (С. Васильченко); Куля дзизнула в камінь (П. Загребельний); Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купі горшків, що сохли на лаві (І. Нечуй-Левицький); Цюкнув (Іван Ілліч) вістрям своєї залізної палиці об підлогу (Є. Гуцало). — Пор. 1. би́ти, 2. би́ти, 1. поби́ти.