ХРУП, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає тріск, хруст.
2. Уживається як присудок за знач. хру́пати і хру́пнути.
По спині грудочка глини, з горошинку завбільшки – хруп! (А. Головко);
Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега. А ж тут берег під ним – хруп! Одколовсь (П. Куліш).
виг., розм.
1) Звуконаслідування, що означає тріск, хруст.
2) Уживається як присудок за знач. хрупати і хрупнути.
crujido m, chasquido m
Хруп, виг.
див. бух