СТОВПИТИСЯ

СТО́ВПИТИСЯ, иться, док.

Зібратися в одному місці, утворюючи натовп; з'юрбитися.

За подвір'ям стовпилась сила дітей, хлопців та дівчат (І. Нечуй-Левицький);

Парубки одразу стовпились над дядьковим мішком, стали пробувати силу: ану, хто підніме? (О. Гончар);

Рибалки стовпились навколо дівчинки .. їй дякували, її хвалили (М. Трублаїні);

// Розташовуватися близько один від одного (про велику кількість однорідних предметів).

Півмісяць високо плаває в чистому небі, горить; кругом його [нього] стовпились зорі (Панас Мирний);

Біля моста стовпилося стільки возів, що лише кільканадцять могло рушити наперед, а інші лишилися (О. Маковей);

Дерева й кущі розійшлися вбоки [вбік], стовпившись праворуч попід косогором (В. Козаченко);

* Образно. По кутках печі стовпились морок та чорна темнота (Панас Мирний).

СКУ́ПЧУВАТИСЯ (збиратися докупи), ЗБИВА́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ТИ́СНУТИСЯ, ТАБОРИ́ТИСЯ, ЮРБИ́ТИСЯ, ЮРМИТИСЯ, ЮРТУВА́ТИСЯ розм., ТО́ВПИТИСЯ, НАТО́ВПЛЮВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм., СКУ́ПЛЮВАТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ГЛОТИ́ТИСЯ діал. — Док.: ску́пчитися, зби́тися, сти́снутися, з'юрби́тися, сто́впитися, нато́впитися, згрома́дитися, ску́питися. Найбільше людей скупчувалось навколо Тимофія Горицвіта (М. Стельмах); Інстинктивно почуваючи небезпеку, коні тамують свій біг і збиваються в купу (С. Добровольський); По дорозі громадилися коло нього хлопці й дівчата (О. Ковінька); Вони (селяни) тиснулися в невеличкі гуртки (Г. Епік); Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Ю. Яновський); На другий день рано коло спуску згромадилася ціла купа робітників (І. Франко); Насилу вибрали. Чоловіка з шість пішло народу. Останні скупились коло рундука (Панас Мирний); Там уже кублилося, мабуть, усе боярство київське (П. Загребельний); Тут щоночі кубляться такі квартиранти, як ви! (О. Гончар). — Пор. 1. збира́тися.

Сто́впитися, -плюся, -пишся, сто́впляться; сто́впившися

To crowd, to gather, to cluster, to throng