ПОВНОТОЮ

ПОВНОТО́Ю, присл., рідко.

Те саме, що по́вністю.

Повнотою твори Пушкіна на українську мову були перекладені лише за часів Радянської влади (П. Тичина);

Кожен талант має повну можливість показати свою красу і силу, повнотою розкрити свої творчі зусилля і прагнення (А. Малишко);

Він ще не повнотою розумів те, що діється в залі театру (Іван Ле).

ПО́ВНІСТЮ (у повному обсязі, об'ємі, складі), СПОВНА, ПОВНОТО́Ю рідше, ЦІЛКО́М, УЩЕ́РТЬ (ВЩЕРТЬ). Ця молодь, хіба вона може повністю уявити всю складність, всю жорстоку реальність того життя, коли за одне необачне слово людину кидали до в'язниці (О. Гончар); Кожен платить на війні сповна (А. Малишко); Що гетьман знущається, мстить їй — це вона повнотою відчула (І. Ле); Дубок похитувався серед гавані на якорі. Він був цілком безлюдний (Ю. Яновський); Там були високі, чорні дерева, а між ними синіло небо, як глибокі блакитні озера, ущерть повні води (М. Коцюбинський).