АМІА́К, у, ч., хім.
Безбарвний газ із різким запахом, що являє собою сполуку азоту з воднем.
Із розкритої постелі пахнуло таким міцним духом аміаку, йодоформу й ще чогось бридкого, що матрос зморщився й мерщій опустив укривало (Б. Антоненко-Давидович);
Учні ще сяк-так могли розказати про властивості азоту чи аміаку, перерахувати компоненти, які входять до сплаву сталі, але зовсім не знали валентності (Ю. Мушкетик);
Аміак використовується для отримання азотної кислоти, азотовмісних солей, сечовини, синильної кислоти (з наук. літ.);
Аміак є одним із найважливіших продуктів хімічної промисловості (з наук.-попул. літ.).
NH3, неорганічна сполука, газ з різким запахом, добре розчиняється у воді; використовують у виробництві азотної кислоти, штучних добрив, скраплений а. — як холодоагент в холодильних установках; часто вживана назва водного розчину а. — нашатирний спирт.
-у, ч., заст.
Амоніак.
хім.
ammonia
Ammoniak